Що потрапило восени пид велику грудку земли

        одного разу, після збору урожаю, під велику грудку землі впало зернятко. настрашилося, що вже пропало. із того переживання дуже втомилося тай заснуло і не помітило як настала зима. накрила його біленькою ковдрою,а згодом весна омила його теплим дощиком .і наше зернятко проросло.             зростало воно в щасливій родині з іншими зернятками у золотому колосочку. дуже любило тепле літнє сонечко та кольорову веселку, яка часом приходила в гості разом з жвавим дощиком. а ще дуже любило зернятко розглядати білі пухнасті хмаринки, що пропливали над рідною нивою змінюючи форми та хитаючись на стеблинці слухати розповіді вітру.             минуло літо – зернятко дозріло. настав час збирати врожай, на поле прийшли хлібороби, турботливо й дбайливо зкосили пшеничні колоски, змолотили зерно і відвезли у село. так зернятко потрапило до комори. йому було тепло і затишно серед друзів зерняток. засинаючи та згадуючи розповіді вітру зернятко почало мріяти про своє майбутнє. уявляло собі як перетвориться на біле пухке борошно і потрапить до пекаря. пекар замішає тісто і випече духмяний хліб або солодке тістечко на радість діточкам. а може дбайлива господиня наліпить смачних вареників із вишнями для своїх синочка та дочки. не погано було б стати і розкішним весільним короваєм, на щастя молодятам. але найбільшою мрією зернятка було потрапити до ніжних і турботливих рук бабусі, що йому стати солодкою, пишною великодньою паскою та радувати усіх навколо неперевершеним і незабутнім смаком улюбленого свята. а перед тим як паску скуштувати, її поставлять на найгарніший вишитий рушник, у коло з яскравих писанок, запалять тоненьку свічечку та прочитають молитву на здоров’я і добробут усієї родини.

Розумію-дієслово друже-звертання, воно не є членом речення твою- означення втому-додаток і-сполучник моря-додаток на-прийменник вкраїну-додаток невсипуще-дієприкметник прагнув-дієслово я-іменник додому-обставина