Твір на тему "моя любов до української народної пісні"

Яне знаю людини, яка б не любила слухати музику та пісні. я теж обожнюю пісні. співи оточують нас від самого початку нашого життя. особливо прекрасна народна пісня. це справжня душа народу. українська пісня вбирає в себе все народне та особисте людське життя. перший спів, який ми чуємо – це колискова, яку нам співає мама або бабуся, і в ній бринить материнське тепло, любов та ласка.  

Кінець двадцятого століття вніс великі корективи в пріоритети нашого народу, як, у принципі, і всього людства. те, що ще рівстоліття тому користувалося шаленим попитом і великою популярністю, сьогодні викликає інтерес в одиниць. яскравим прикладом є зміна ставлення до театру. півстоліття тому театр був надзвичайно популярним. а як часто сьогодні можна зустріти справжніх театралів? як на мене, це не свідчить про зубожіння духовного світу сучасних людей, як багато хто сьогодні вважає. просто в наш час дуже розширився ринок пропозицій, з'явилося багато нового, що неодмінно хочеться пізнати.  у середині минулого століття естрадна авторська пісня дещо посягнула на «монополію» народної пісні. уже наприкінці xx століття в результаті виникнення шоу-бізнесу народні пісні майже зникли, їх дуже рідко можна почути на хвилях радіо, а ще рідше — по телевізору. і знову таки це трапилося не через те, що немає прихильників народних пісень, а тому, що популярність естрадної пісні приносить комусь матеріальну вигоду.  що ж до народних пісень, то вони, як і раніше, мають слухачів і виконавців. звісно, я знаю набагато менше народних пісень, ніж моя мама, а тим більше бабуся, але серед тих, що мені відомі, немає жодної, тексту якої я б не знала повністю. у піснях, складених нашими пращурами, навіть образні вислови якимись прозорими і зрозумілими, а від того близькими, їх не запам'ятати — просто неможливо. у порівнянні з сучасними піснями народні пісні — джерело інформації, книга мудрості, бо вони містять не тільки певну ідею, але й певну мораль. а прослухавши сучасну пісню, часто-густо не можеш сказати, про що вона.  є в народних піснях єдність змісту і мелодії. адже пісня стає ще більш тужливою і сумною, коли її мелодія звучить в мінорній тональності, коли музика спонукає до роздумів. і навпаки — веселий текст у піснях, складених народом, завжди ється запальною музикою, від якої хочеться танцювати.  дуже захоплює мене в народних піснях їх ліризм, душевність, теплота. від прослуховування таких пісень стає якось на душі, навіть гарно, якщо пісня журлива. мені здається це відбувається тому, що в пісні на протязі століть кожен виконавець вкладав часточку своєї душі. народні пісні не писались на замовлення, вони створювалися душею, вони — це емоції і почуття наших предків, перелиті в слова. тому сьогодні так збагачують наш внутрішній світ народні пісні, тому так проймаємося ними, так їх відчуваємо.  часто на самоті я співаю українські народні пісні. і хоча я знаю їх не дуже багато, я завжди можу підібрати ту, що буде відповідати моєму настрою, виражати мої почуття чи емоції. і за це я теж люблю народні пісні.

Фидько халамидник був виликою розбишакою. він любив гратися із друзями, але толя постійно дивився на нього та прав пример.я думаю шо федько буває злим але у середені вин добрий. я до ньго ставлюся с цікавистю, бо він цікава дитина. як що гарно прочитати це оповідання то можна зрозуміти який федько на справду.