Складіть твір на тему уявлення давніх греків про світ

Правильні відомості про землю та її форму з’явились не відразу, не в один час і не водному місці. проте де саме, коли, у якого народу вони були найбільш правильними, з’ясувати важко. дуже вже мало збереглося про це вірогідних стародавніх документів та матеріальних пам’яток. одна з найдавніших культурних країн на землі – китай. за кілька тисяч років до н.е. китайці мали писемність, уміли зображати місцевість на карті і складали ічні описи. та, на жаль, старокитайські „рисунки” (карти) і описи земель ще майже не вивчені.  індійська культура теж дуже давня. за переказами, індійці уявляли собі землю у вигляді площини, що лежить на спинах слонів. цінні історичні матеріали дійшли до нас і від стародавніх народів, які жили на близькому сході, в басейні рр. тігру та єфрату, в дельті нілу і вздовж берегів середземного моря в малій азії і південній європі. до наших часів дійшли писані документи з стародавньої вавілонії. давність їх – близько 6000 років. вавілоняни, в свою чергу, успадкували знання від ще більш стародавніх народів. вавілоняни вважали, що земля має вигляд гори, західний схил якої займає вавілонія. вони помітили, що на південь від вавілону – море, а на сході височать гори, через які не наважувались переходити. тому їм здавалось, що вавілонія розташована на західному схилі „світової” гори. гора ця – кругла, і вона морем, а на море, як перевернута чаша, спирається тверде небо – небесний світ. на небі, як і на землі, є суша, вода та повітря. небесна суша – це пояс сузір’їв зодіаку, який як гребля, простягнувся серед небесного моря. по цьому поясі суші рухаються сонце, місяць і п’ять планет. під землею знаходиться безодня – пекло, куди спускаються душі померлих; уночі сонце проходить через це підземелля від західного краю землі до східного, щоб уранці знову почати свій денний шлях по небу. спостерігаючи, як за морським горизонтом заходить сонце, люди думали, що воно спускається в море і що сходити воно теж повинно з моря. отже, в основі уявлень стародавніх вавілонян про землю лежали спостереження за явищами природи. проте знання їх були обмежені, і через те вони не могли правильно пояснити ці явища. народи, які жили в палестині, інакше уявляли собі землю, ніж вавілоняни. стародавні євреї жили на рівнині, і земля здавалась їм рівниною, на якій подекуди височать гори. особливе місце у світобудові євреї відводили вітрам, які приносять з собою то дощ, то посуху. оселя вітрів, на їх думку, міститься в нижньому поясі неба і відокремлює собою землю від небесних вод: снігу, дощу і граду. під землею залягає вода, від якої догори йдуть канали, що живлять моря і ріки. уявлень про форму всієї землі у стародавніх євреїв, очевидно, не було. відомо, що фінікійці, єгиптяни і стародавні греки були добрими мореплавцями: навіть на невеликих кораблях вони сміливо вирушали в далекі плавання і відкривали нові землі. дуже багато чим ія завдячує еллінам, або стародавнім грекам. цей нечисленний народ, що жив на півдні і апеннінського півостровів європи, створив високу культуру. про найдавніші відомі нам уявлення греків про землю ми знаємо з поем гомера – „одіссеї” і „ілліади” (12-8 ст. до н. з цих творів видно, що греки уявляли собі землю трохи опуклим диском, який нагадує щит воїна. сушу кругом обтікає ріка океан. над землею розкинувся мідний небозвід, по якому рухається сонце, піднімаючись щодня з вод океану на сході і поринаючи в них на заході.

я завжди з великим задоволенням дивлюсь нові фільми. це приносить мені колосальне задоволення. чесно кажучи, я просто захоплююсь кіномистецтвом, адже вважаю, що воно поєднує в собі величезну кількість талантів різноманітних людей: акторську гру, режисерську майстерність, уміння знімати й відбирати відзнятий матеріал, уміння керувати процесом, бачити помилки й моментально їх виправляти, володіння комп’ютерними технологіями і багато-багато інших, не менш важливих і цікавих людських можливостей. я дивлюся фільми дуже часто, адже це для мене істинна насолода, справжній відпочинок для душі. кінострічки можуть розважити, підняти настрій чи, навпаки, змушують замислитися над якоюсь проблемою, переглянути своє ставлення до життя. кіно — це вже моя особиста традиція, тому, на жаль чи на щастя, обрати один єдиний найулюбленіший фільм я просто не можу, тому розкажу вам одразу аж про три улюблені кінострічки.

так як я дуже люблю веселощі, то аж 2 з моїх 3 найулюбленіших фільмів — комедії. тому далі поговоримо трохи про них. і почнемо з різдвяної комедії «сам удома». цей сімейний фільм, знятий ще у далеких 90-х, досі залишається одним з найпопулярніших у наш час. мабуть, не одна я не уявляю вечір перед новим роком хоча б без однієї серії про відважного маленького кевіна. не можна сказати, що сюжет фільму примітивний, адже, погодьтеся, батьки не кожного дня забувають свою дитину вдома, коли всією сім’єю від’їжджають на відпочинок у іншу країну. історія про сміливого десятирічного хлопчика, який залишився один удома вражає, надихає і дарує святковий настрій, адже в стрічці безпосередньо присутня тема різдва і його святкування. смішні витівки хлопчака, його неупередженість і почуття гумору — це ті основні мотиви, які вздовж і впоперек пронизують увесь показ. тому не дивно, що цей легкий для сприйняття фільм ще досі залишається таким популярним і входить до списку моїх найулюбленіших.

тепер зверну вашу увагу ще на одну кінострічку і, до речі, теж комедію, яка називається «пінгвіни містера поппера». як бачите, уже сама назва викликає на вашому обличчі посмішку. але зараз я скажу ще дещо, і ви зрозумієте чому ця комедія така класна: головну роль виконує неперевершений комік двадцять першого століття джим керрі. життя шістьох пінгвінів у міській квартирі, стосунки в родині і звичайні життєві ситуації — ось про що розказує нам цей фільм. непередбачувана, смішна і трохи дивна історія дарує лише приємні емоції і враження своєму глядачу, тому я можу сміливо рекомендувати цей фільм до перегляду кожному і бути впевненою в тому, що він усім обов’язково сподобається.

наостанок я залишила щось особливе. не знаю, погодитесь ви зі мною чи ні, але до своїх улюблених фільмів я віднесла й серіал. це детективчик. британський детективчик. з надзвичайно харизматичним героєм. мабуть, ви здогадалися про те, що мова йде про серіал телекомпанії bbc «шерлок холмс». зараз спробую пояснити, чому прирівнюю серіал до категорії фільмів. пояснення аж занадто просте: кожна серія цього серіалу — це окрема, повномасштабна історія, яка може повноцінно існувати без будь-якого продовження. вона майже завжди незалежна і особливо незв’язана з іншими сюжетними лініями інших серій. тому можна навіть обрати якусь свою улюблену і просто переглядати її як окремий фільм тоді, коли буде бажання або можливість. цей серіал для мене просто ідеальний. я просто в захваті від акторського складу, від їхньої гри й харизми. мене вражає майстерність сценаристів, широта їхніх думок і манера викладу матеріалу, особливу подяку ці люди заслуговують за те, що змогли перенести історії конана дойла в реальний проміжок часу і зовсім не зіпсували їх, а навпаки, надали цим оповіданням якогось нового приголомшливого шарму. і, звичайно, не можна не помітити й довершеність самої зйомки, безсумнівно, оператори гарно постаралися.

отже, я поділилася з вами своїми враженнями і смаками. думаю, що вас зацікавили мої малесенькі анонси, і ви все ж знайдете час на перегляд цих прекрасних кінострічок. тому бажаю приємного перегляду!