Твір на тему"українська пісня-душа мого народу"

Народна пісня - це скарб, який ми успадкували від своїх предків і нащадкам.    ця пісенна спадщина дуже багата та різноманітна. є пісні історичні, в яких йдеться про видатні подіі у історіі нашої держави та видатні історічні постаті. є пісні побутові, наприклад, колискові. є дитячі пісеньки, якими бавили немовлят. є обрядові пісні, що майже усі події у житті українця. весільні пісні співалися під час весілльної церемонії. піснями-плачами, або голосінням, проводжали людину в останню путь. велика частина обрядових пісень сягає корінням у сиву, ще язичницьку, давнину. наприклад,   веснянки, що співали навесні по селах, жниварські пісні, що співали під час жнив. навіть щедрівки та колядки як жанр дуже старі - подібні пісні, що, по повір'ям, приносять добрим людям здоров'я, добробут та всілякі гаразди, співали ще до прийняття християнства.   в українських народних піснях оспівуються любов та вірність, міцність родини, прославляються позитивні риси українців та засуджуються або осміюються негативні. тому народні пісні, навіть створені століття тому, до цих пір є актуальними. іх співали наші предки, їх співаємо зараз ми, їх будуть співати у далекому майбутньому наші нащадки. загалом, по народних піснях можна вивчати історію україни: бо є пісні і про богдана хмельницького, і про байду, князя вишневецького, і про хоробрих козаків, що захищали рідну землю від ворогів.    українські народні пісні дуже мелодійні, до них мимоволі всі прислухаються.  всі свої почуття - радість, смуток, жаль, тугу - народ відображав у піснях. тому пісня й насправді є душею народу.

- аню, ти зараз не нічим не зайнята?

- та ні, зараз же перерва! ти хочеш щось спитати, михайлику?

- так, хочу. я бачу в тебе на парті якусь книжку про українську мову. що там такого цікавого?

- в цій книжці перераховані основні види помилок, які люди роблять в українській мові. тобто ті слова, які вони говорять неправильно.

- я щось не зрозумів. як це – говорять неправильно?

- наприклад, я скажу: «він не говорить на українській мові». а правильно буде в такому разі казати: «він не говорить українською мовою». або «він не володіє українською мовою».  

- і де ж тут помилка? «на українській мові» - це також правильно. мій батько говорить саме так.

- але ж це діалектна форма, а літературна мова визнає тільки «українською мовою».  

- а що ще є в твоїй книзі?

- багато різних прикладів. правильно вживати «торговельний центр» замість «торгівельний», «домагатися успіху» замість «добиватися», «стежити за тобою» замість «слідкувати»…

- слухай, аню, навіщо тобі взагалі ця книжка? чи тобі не все одно, яке слово вживати?  

- я вважаю, що людина має користуватися мовою грамотно та літературно.

- аню, мені здається, ти даремно втрачаєш час на цю дурну книжку. може, краще підеш подивишся новий сергієвій i pod? оце справжня річ! прогрес науки! і коштує – ого-го!

- залюбки піду подивлюся, це теж цікаво. але мова мене теж цікавить не менше. до того ж я планую брати участь у всеукраїнському конкурсі з української мови. і мені треба підготуватися.

- ну, якщо ти виграєш за це приз, тоді, може, і є причини сидіти над книгою… але це не для мене! то я пішов! приєднуйся до нас!

- добре, але спершу дочитаю приклад!