Хіба ревуть воли,як яслі повні. характеристика матні, лушні і пацюка. заранее

Лушня був широкоплечий парнище, високий, бравий, з хорошим панським личком, з чорними гарними вусами, з карими веселими вони так і говорили в та, здається, на йому й шкура говорила, - такий .  пацюк собі худощавий, низький, мишастий, справжній пацюк, такий і прудкий; говіркий, співучий - на селі перший співака.  матня одрізнявся од усього товариства й норовом, і околом. який завтовшки, такий завбільшки; неповоротний, неохайний. голова величезна, обличчя татарське, кругле, як гарбуз; ноги короткі та товсті, як стовпці. не любив він ні , ні співати, а любив на світі одну тільки горілку: дудлив її, як воду, й у тому покладав усю свою втіху.  були вони всі три панські й повиростали по панських дворах. лушня був пана совинського, а пацюк та матня - пана польського, того самого, що й чіпчин батько.  матня та пацюк узяті в двір ще малими підлітками: перший - від плуга, другий - від овець. гірко . їм було розставатись з батьком, матір'ю, братами, та сестрами, та товаришами, такими ж хлопцями, як і вони; тяжко кидати рідне дворище, де їм знаком!   лушня, матня, пацюк:   "пропаща сила", ледарі, злодії, любили чарку, нехтували народною мораллю.

Родился 26 марта 1971 года в ужгороде.[1] после окончания факультета журналисики львовского национального университета имени ивана франко работал заведующим -драматической частью закарпатского областного украинского музыкально-драматического театра (2006—2007).[2] в период 2009 — 2010 годы занимался составлением серии «украинская детская классика» в издательстве «грани-т». с послесловиями автора вышли книги серии, среди которых николай трублаини «лахтак», борис комар «векши», юрий смолич «прекрасные катастрофы». в качестве журналиста публиковался в закарпатских и всеукраинских сми.[3] в 2011 году на второй летней школе в городе колочава выступил лектором. является членом ассоциации украинских писателей и национального союза писателей украины.мяу произведения переведены на , , словацкий, сербский, польский языки. повесть «невероятные приключения ивана силы, самого сильного человека мира» была экранизирована в 2013 году.[4][5] является основателем и сопредседателем журналистских клубов «некие ужин» и «театрал закарпатья».