Шлях жулєна сореля-це шлях злету чі шлях падіння

По-перше, слід описати самого жульєна. насамперед, слід зазначити, що він людина досить талановита. будучи досить розумним і вміючи справлятися з важливими справами швидко і впевнено, жульєн часто завойовував симпатію інших людей. вони починали йому довіряти, дозволяли йому виконувати надзвичайно відповідальні завдання. все це в підсумку приводило до успіху жульєна. його життєвий старт був досить скромним, тим не менше, йому вдалося дослужитися до високих посад і навіть переїхати до парижу.така людина, як жульєн сорель, не могла залишатися незатребуваною і у протилежної статі. саме тому в нього часто закохувалися жінки, що, звичайно, давало йому безліч приємних хвилин, але в той же час в кінцевому підсумку і погубило його. думається, що основна проблема цього молодого чоловіка була не тільки в його честолюбній особистості, яка прагнула отримати найкраще, але також і в тому, що він викликав певну заздрість з боку оточуючих людей. він був талановитішим, ніж багато інших, а тому люди відчували до нього нерозуміння і іноді заздрість. думається, все ж, що шлях цієї молодої людини це в більшій мірі шлях вгору, зліт, ніж шлях вниз або падіння. вся справа в тому, що він зміг домогтися таких успіхів,

Заклик-рефрен «одчинити двері» вказує на пристрасне ба­жання, прагнення, прийняття, сильну потребу, потяг до револю- ції-нареченої. його повторюваність є різновидом навіювання, створення мимовільного, асоціативного відчуття зображува­ного. комплексно ландшафт виглядає так. у церкві (вказівка на «хорали» — рід релігійних співів латинською мовою в католиць­кий чи протестантських церквах) перед олтарем стоїть молодий, котрий пристрасно чекає на свою наречену для здійснення шлюб­ної церемонії. молодий або хтось інший (той же автор) закли­кає відчинити двері храму, оскільки наречена з’явилася, стоїть за дверима й готова підійти до молодого. у чеканні на молоду все завмирає на найвищий точці напруження, і в першу чергу завмирає молодий («очі, »). наречена з’являється, і необоротними наслідками її появи є горобина ніч (літня грозова ніч — символ грізного наростання чогось, тривоги, утрати й смерті), закривавлені шляхи (образ кривавого весілля, весілля крові нагадує створену приблизно в цей час п’єсу «криваве весілля» іспанського поета й драма­турга федірко ґарсіа лорки, в якій у перебігу весілля це свято також перетворюється на моторошну різанину) й незвичайний дощ, котрий і незриданними сльозами (сльози — символ плачу, жалоби й утрати, тим паче незриданні — ті, які ще мають виплакатися або й зовсім невиплачувані) й тьмами (наприклад, у контексті біблії це слово вказує на події кінця світу й божого суду). отже, граничне ідеалізування революції 1920-х у ліриці тичини поєднано з визнанням катастрофічності її наслідків для української нації.