Яке значення мае книга для людини текст

Книга завжди була і буде актуальною серед людей, адже читати її саме задоволення. зараз існує тенденція, що користуватися інтернетом набагато зручніше і швидше за час проведений поміж книгами.   та чи вартий цей час, щоб просидіти перед яскравим монітором, а не у затишному кріслі з книгою в руках? варто  пам'ятати, що книга - це мудрість століть і ми маємо бути певними, що наші нащадки матимуть змогу збагачувати свій духовний світ і  насолоджуватися, тримаючи цю скарбницю знань у своїх руках.

У20 столітті – а тепер вже і в 21-му – гуманітарна галузь знань все частіше ставить людину – його особливості, поведінка, характер – в центр наукових пошуків. у лінгвістиці спостерігається те ж саме: нас цікавить мова не як абстрактне явище, а як прояв людської природи, розвитку, досягнень. у науці досі немає єдиного поняття і визначення, що таке «мовна особистість». проте, поряд з «мовною картиною світу» – суміжним поняттям – це явище займає вчених на всіх рівнях вивчення мови – починаючи з фонетики і закінчуючи текстологією. у дуже узагальненій формулюванні можна сказати, що мовна особистість – це сукупність мовного поведінки і самовираження людини. на формування дискурсу окремої людини накладає відбиток в першу чергу його рідну мову.і тут слід згадати ті лінгвістичні гіпотези (наприклад, гіпотезу сепіра-уорфа), згідно з якими, саме мова визначає мислення. наприклад, для російськомовних людей складні поняття визначених і невизначених артиклів, які елементарно сприймаються носіями германських мов (ійської, датської, німецької). а в порівнянні з польським, в російській мові немає «жіночо-речової категорії». тобто там, де поляк розрізняє (скажімо, за займенників або форми дієслова), чи ведеться мова про групу, в якій були тільки жінки, діти або тварини, а інакше – про групу, в якій був присутній хоча б один чоловік, для російського немає принципових відмінностей. на чому це позначається? на помилках в досліджуваних мовах, які є наслідком не поганої навчання, а іншого мовного свідомості, іншої мовної особистості. навіть говорячи на своїй рідній мові, ми по-різному спілкуємося, скажімо, в середовищі ровесників, з вчителями, на форумах. тобто, в залежності від сфери спілкування, ми задіємо різні якості нашої індивідуальності – того, чим є наша мовна особистість, вибираючи лексику, конструкцію пропозицій, стиль.на її формування впливає не тільки рідну мову як такої, а й середовище виховання, і рівень освіти, і область спеціалізації. варто звернути увагу на те, що мовна особистість лікаря, наприклад, буде відрізнятися від мовної особистості програміста або працівника сільського господарства. лікарі будуть частіше використовувати медичну термінологію навіть у звичайній мові, їх асоціації і порівняння будуть частіше зв’язуватися з людським тілом. тоді як в мові інженерів частіше спостерігаються метафори, пов’язані з механізмами і машинами. таким чином, структура мовної особистості залежить від багатьох факторів. те середовище, в якій ми виховувалися, створює , проте, так само, як і наш характер і особистісні особливості, ця структура знаходиться в постійному розвитку і на неї впливає і середовище нашого проживання. зверніть увагу на те, як потрапляючи в іншу сім’ю – скажімо, виходячи заміж – дівчина починає говорити трохи по-іншому, використовуючи приказки або «приповідки», прийняті в сім’ї чоловіка. ще цікавіше йде справа, якщо мовна особистість продовжує розвиватися в іншомовному середовищі. так, мова емігрантів відрізняється цілим рядом особливостей, на неї накладає відбиток ту мову, на якому їм доводиться спілкуватися щодня.у теорії та практиці мовознавства мовна особистість перекладача займає особливе місце. справа в тому, що перекладач є не тільки носієм певної культури, а й медіатором – посередником – передавачем явищ однієї культури в іншу. його завдання полягає не тільки в передачі інформації, але і, найчастіше, у відтворенні тієї ж сили емоційного впливу на читача, передачі того ж спектру почуттів і асоціацій, які викликає мова оригіналу. і виявляється, що абсолютно «об’єктивна» передача на практиці неможлива, адже у всьому – починаючи від тих місць, які залишилися незрозумілими або понятими невірно, і закінчуючи вибором фразеології і метафор – позначається мовна особистість автора перекладу. особливо яскраво можна простежити це на прикладі перекладів одного і того ж вірша різними перекладачами. навіть у межах одного і того ж тимчасового відрізка (наприклад, переклади петрарки, які виконували поети срібного століття) стиль, образна система і, в кінцевому підсумку, загальний вплив одного і того ж вірша в різних перекладах будуть докорінно відрізнятися.