Запишите произведения о защитниках отечества

Стих-1 защита отечества требует сил она проверяет надежность мужчин.   веками россию сыны защищали   и детям своим защищать завещали.    героев отчизны порой забывали,   нелестные фразы о них изрекали.   но русь за заботу героям верна,   сыны отстояли её берега.   остались герои в легендах и былях   страна превратилась в святую обитель.   для тех, кто с любовью её защищал   и жизнь за державу, как воин отдал.   потомки героев страну защищают   все злобы врагов, улыбаясь, встречают.   есть сила мужская, она велика   и русь будет жить, не сгибаясь века.     стих-2 офицерские судьбы российской земли знаменуют победы её в дни беды. беззаветно сыны защищают горбом, все пространства страны и родительский дом. от набегов поганых врагов – мироедов, и от нечисти всякой с соседних пределов. сотни лет кровожадная битва идет, за богатства земли под российским крылом. всех сражений несчеть и герои забыты, но свободны бескрайние земли отчизны. зависть лютая зреет среди басурман, почему не сдается российский курган. от чего после стольких набегов стоит, и уверено вдаль беспечально гладит. знает русь, есть подмога её сыновья, отстоят они мать от любого врага. офицерские звезды на погонах сверкают, и надежную веру собой представляют.  стих -3 к 23 февраля 2013 года защищать отечество - дело непростое: выдержка, умение, хладнокровье, воля! качества присущие витязям всегда, без которых горечи для страны беда. русь мечтали недруги извести, сломить, весь народ российский в рабство обратить. не сбылись надежды вражеских широт, русь - страна волшебная всё переживет. в вековых трагедиях всех врагов не счесть, перебили в множестве их зазнайство, лесть. поделом досталось каждому смутьяну, за грехи военные натерпелись сраму. ныне праздник витязей - родины героев, по им почести и улыбок море. благ всех пожеланья, счастья в днях труда, чтобы исполнялись их мечты всегда. 

Для того щоб зрозуміти, чому людина – біосоціальна істота, слід розібратися в значенні терміна «біосоціальний». поняття має на увазі систему поведінки, яка є симбіозом біологічних і соціальних факторів. говорячи по-іншому, поведінка біосоціальних істот (людей) одночасно визначається природними інстинктами, психологічними характеристиками і соціальними навичками.людина як біосоціальна істота – зовсім особлива форма буття. ми є його невіддільною частиною, але одночасно впливаємо на буття, змінюючи його. ми одноразово об’єкт і суб’єкт пізнання.жодна відособлена наука, будь то біологія, психологія, анатомія або т.п. не може створити цілісний образ людини. це намагається зробити тільки філософія, але її пізнання зводиться до вивчення загальнолюдської природи.чому так відбувається? саме тому, що людина, як біосоціальна істота, містить в собі занадто багато аспектів. він володіє наступними характеристиками: загальнолюдськими ознаками, тобто є представником конкретного виду.спеціальними, що означає, що кожна особина є представником конкретної раси, народності, етносу.конкретними: особистістю, психікою, талантами, нахилами, потребами.людина як біосоціальна істота розглядається й тому, що за своїм походженням і натурою він двоєдиний. з одного боку – це хоч і високоорганізоване, але тварина, тобто біологічний організм. з іншого – це істота, що володіє соціальними, політичними, культурними, іншими унікальними навичками. саме ця особливість дозволяє вважати, що людина – біосоціальна істота, або, висловлюючись словами аристотеля, «політична тварина».з одного боку, життєдіяльність представників нашого виду визначається біологічним походженням. індивідуум здатний передавати у спадок біологічні ознаки свого виду, має схильність до певної тривалості життя, хвороб, типу поведінки, темпераменту.з іншого боку, людина не має чіткої схильності до денного або нічного способу життя, типу харчування, поводженню (стадному, наприклад). тому розвиватися, на відміну від тварин, він здатний у будь-якому напрямку.потреби людини нерозривно пов’язані з його природою. тільки природа проявляється в тілі, фізіологічних потребах, інстинктах (наприклад, необхідність харчуватися, розмножуватися і т. а соціальне – у свідомості. однак і природний початок, і соціальне складає єдиний конгломерат, який, за своєю суттю, є буттям. до слова, про природу людини в науці точаться суперечки. одні вчені вважають, що природа обумовлена виключно генетикою виду: прямоходінням, диханням за легких і т.п.. інші ж включають у поняття і психіку індивіда, його інтелект, емоційний розвиток. це теж підтверджує складність людської натури. крім того, свідомість – це психологічне прояв, яке є породженням мозку, а мозок має біологічне походження. це ще один доказ тієї істини, що людина як біосоціальна істота може розглядатися тільки одночасно з декількох точок зору.