Цитати про мотрю з твору"хіба ревуть воли,як ясла повні"

"має серце з перцем","висока на зріст,рівна станом,але не дуже тонка,з кремезними ногами,з рукавами,позакачувала ними по лікті,з чорними-косами,вона була ніби намальована на білій стіні.в лиці,в очах було розмите,щось палке,гостре,гаряче,було видно розум з завзяттям і трохи з злістю."

Мотря кайдашева ( довбишка)     мотря стояла під хатою проти білої стіни. висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакачуваними по лікті, з чорними косами, вона була ніби намальована на білій стіні. загоріле рум'яне лице ще виразніше малювалось з чорними тонкими бровами, з темними блискучими, як терен, облитий дощем, очима. в лиці, в очах було розлите . щось гостре, палке, гаряче, було видно розум з завзяттям і трохи з злістю. сонце било на мотрю косим промінням, освічувало її з одного боку, обливало жовтогарячий кісник на голові та червоне намисто на шиї.  невістка вешталась, наче муха в окропі, скрізь встигала…   діло ніби горіло в мотриних руках.    "не буде моя невістка покірна та слухняна, - думала кайдашиха, стоячи коло печі, - не одпочину я на старість од роботи". і кайдашиха важко зітхнула. мотря не дуже вважала на кайдашиху й кайдаша, але для неї все здавалось, що в хаті чогось тісно, неначе її душать стіни, душить стеля, душить піч.   мотря мовчала. а для неї, молодої, так хотілось зав'язать на празник голову розкішною червоною хусткою. вона тільки легко зітхнула.          "не моя воля волить у цій хаті", - подумала вона. і для неї схотілось волі та своєї хати.  мотря ненавиділа той облесливий голос, але стала ласкавіша до свекрухи. поки вона слабувала після родива, кайдашиха стала для неї в великій пригоді. але не так сталося, як дитина почала підростать. кайдашиха тішилась онуком, колихала його, гойдала, а мотря мусила робити всю важку роботу за себе й за свекруху.    пошила мотря сорочку, випрала й наділа. товсте полотно синіло, неначе буз. вона глянула в дзеркало, і для неї здалося, що в такій сорочці в неї лице почорніло й брови стали не такі гарні.          "була я в батька, було моє личко біленьке й брови чорненькі, а в свекра личко моє змарніло й брови полиняли, - подумала мотря, роздивляючись на себе в дзеркалі. - із'їсть свекруха, люта змія, мій вік молоденький".   мотря не любила мелашки i все чогось підкопувалась під неї, мов річка під крутий берег.  мотря не пропускала мелашки через сіни і зачіпала її ущипливими словами. мотря повисла на стіні. половина мотрі теліпалась на стіні, а друга половина вчепилась у бантину, як кішка, однією рукою та ліктем другої руки. мотря держала в руці курку й не хотіла її пускати, а в пазусі у неї були яйця, дуже делікатний крам. мотря боялась наробить в пазусі яєчні, держалась за бантину й ніяк не могла видертись назад на горище. нижча половина тягла її вниз.  …  мотря теліпалась на стіні, неначе павук на павутині.    всі три молодиці насилу дихали. вони разом верещали, гвалтували, лаялись. клекіт у хаті був такий, що не можна було нічого розібрати.    не чорна хмара з синього моря наступала, то виступала мотря з карпом з-за своєї хати до тину. не сиза хмара над дібровою вставала, то наближалася до тину стара видроока кайдашиха, а за нею вибігла а хати мелашка з лавріном, а за ними повибігали всі діти. мортя стояла коло тину висока та здорова, така заввишки, як карпо, з широким лобом, з загостреним лицем, з блискучими, як жар, чорними маленькими очима. вона була в одній сорочці і в вузькій запасці. хазяйновита, але скупа, вона втинала одежу, як тільки можна було обтяти. вузька запаска влипла кругом її стану. в великій, як макітра, хустці на голові мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою. бо твоя жінка таки гадюка, вибачайте в цім слові, батюшко. твою жінку тільки посадить в клітку та показувати за гроші, як звірюку, на ярмарках. вона кривдила, батюшко, й нашу матір, вибила їй око, й моїх дітей так і лупить ломакою по чому влучить, - жалівся лаврін. 

що за твор братэ? зэлени слонiк п'эздаты   добры фiльм