Переказ тексту"на шевченковій могилі"!

самий знаменитий поет україни. крім літератури, професійно займався живописом і графікою. народився в сім'ї кріпаків, однак за сприяння художника карла брюллова був викуплений і отримав свободу; навчався в імператорській академії мистецтв. у зв'язку з участю в таємному кирило-мефодіївському товаристві (київ) був заарештований і за розпорядженням царя миколи i в 1847-1857 рр.. був засланий на солдатську службу в казахські степи із забороною писати і малювати. після повернення із заслання жив і працював в петербурзі, визнаний академіком графічного мистецтва. збірка віршів і поем шевченка «кобзар», написаний народною мовою і наповнений потужної бунтарської енергетикою, став культовою книгою для українців.            помер т.г. шевченка в петербурзі вранці 26 лютого (10 березня) 1861 року. спочатку був похований на смоленському кладовищі. але тою ж навесні рідними та друзями шевченка було проведено перепоховання труни з його прахом на українській землі, відповідно до волі покійного. 10 (22) травня тарас шевченко був похований високо над дніпром, на горі біля канева, з тих пір відомої як тарасова гора. надгробний пам'ятник неодноразово змінювали. так, в 1884 році тут на кошти мецената василя тарновського було встановлено великий чавунний хрест художнього малюнка (архітектор в. сичугов). у радянський час хрест видалили, поставивши на могилі невеликий бюст шевченка; в 1939 році, до 125-ї річниці шевченка, над могилою спорудили грандіозний офіціозний пам'ятник - статую поета в повний зріст (скульптор м. манізер) на високому п'єдесталі. поблизу поховання створений історичний музей-заповідник «могила т.г.шевченка»

Мiй товариш- справжнiй друг , мiй однодумець , моя опора. я вважаю , що менi з ним пощастило. адже згадайте , з ким ви дiлетесь в скрутну хвилину? з мамою, татом? так, але це не завжди. найбiльша пiдтримка для мене -цe мiй товариш! я йому довiряю , цiную, пишаюсь , та цiкавлюсь. хiба ще щось потрiбно? можливо , але не менi. пiтримка для мене -це усе. друг пiзнаэться у бiдi, в радостi, завжди. так, бувають моменти , що я не цiнував його, але цiную! менi прикро за це , я вважаю , що просити пробачення -це не складно! зробити перший крок на примирення -теж гiдно. йдучи спати, я радiсно згадую нашi пригоди, це було весело та неповторно! це було круто! це те , що я хочу поставити на паузу i повторювати декiлька рокiв! мабуть , мiй товариш буде в моэму серцi завжди , i не дивно , вiн цього справдi вартен!