Треба написати лист солдату 5 - 7 речень але хороших речень

Здрастуй, дорогий солдате! я не знаю твого імені, звідки ти й скільки тобі років. але я хочу подякувати тобі за те, що ти є. за те, що ти не побоявся смерті і пішов на захист батьківщини. батьківщини - значить своєі матері, дружини, дітей. на захист усіх нас, хто хоче вчитися, рости, жити. низько вклоняюся тобі, дорогий мій брате! нехай бог береже тебе! повертайся живим! повертайся з перемогою!

прочитавши літературний твір, буває, надовго замислюєшся над долею головних персонажів, над їхніми вчинками, думками, вдачею. навіть іноді доводиться нагадувати собі, що це все ж таки вигадка — це не живі люди, а художньо створені образи. проте іноді створені письменницькою уявою герої настільки реальними, життєвими, живими, що доводиться себе буквально переконувати, що вони все ж таки створені уявою. найяскравіший приклад такого «оживання» в літературі, — мабуть, образ шерлока холмса. за опитуваннями, значна частка ійців вірить, що холмс — реальна особистість, а не вигадка. але це просто  так — згадалось. коли ж говорити про повість михайла коцюбинського, враження досить схоже. так, остап і соломія не стануть, мабуть, національним героями, про цих не знімуть сотні фільмів, а їхні образи не будуть переспівані в інших творах. алє ж хіба в цьому сенс? ці образи настільки яскраві й реалістичні, що важко повірити, що їх не було насправді. хоча вірити в це і не обов’язково, бо вони були: так  або інакше. ці образи — узагальнений образ тих юнаків і дівчат, котрі жили в україні у тридцятих роках xix сторіччя, страждали від панської неволі, мріяли про свободу й справедливість і не шкодували власного життя, аби цю свободу здобути.

у головних персонажах повісті  органічно поєднано два елементи, які й створюють справжній художній образ: індивідуальне й типове. так, остап і соломія стають нібито живими людьми — із яскравою індивідуальністю, але водночас вони є носіями ментальності, народного характеру, вони є представниками певного прошарку народу, певного типу мислення і психологів найбільше приваблює спільна риса остапа і соломії — бажання і здатність боротися проти несправедливості, не миритися з нею. до того ж як сила духу цих людей, гак і народна сила духу. адже за істория ними даними, протести проти кріпаччини (чи то у формі відкритого бунту, чия у формі втечі) були масовими. соломія — образ дуже цікавий тим, що до неї яких жінок в українській літературі і, ризикую припустити, в українській дійсно існувало дуже мало. соломія — то «завдаток того типу жінок, що уміють боронити себе», — так сказала про образ соломії відома громадська діячка того часу наталя кобринська. і насправді, соломія — не тільки кохана остапа, а й надійний друг, вона здатна самотужки приймати рішення і втілювати їх в життя. зрешта недарма наприкінці твору остап говорить, що полонина його лежить на дні: загибель соломії для нього порівняна із втратою своєї половини. зрешті і остап втілює ту рішучість і силу духу, яка дозволяє людині боротися та власну гідність, боротися проти несправедливості навіть тоді, коли несправедливість іщ буває таких масштабів, що стає «нормою».

ще один образ повісті гідний уваги  — це образ івана котигорошка. іван —   тип надійного товариша. він щиро переймається долею своїх нових друзів, готовий ризикувати власним життям, аби остапові й соломії.   для мене вони залишаться живими людьми, з якими я познайомився через цю книгу. непересічними людьми, людьми неймовірної сили духу і неймовірного прагнення волі, а не просто «образами, які…».