Смесь оксида кальция, меди и алюминия обработали избытком соляной кислоты, при этом выделилось 3,36 л газа. при обработке того же количества смеси избытком концентрированной азотной кислоты выделилось 2,24 л газа. при обработке того же количества смеси водой масса смеси уменьшилась на 2,4 г. массовая доля меди в смеси равна? (ответ 38.55)

2al + 6hcl =2 alcl3 + 3h2  n (h2) = 3,36 л/22,4 л/моль = 0,15 моль; n(al) = 0,15 моль*2 моль/3 моль =0,1 моль; m(al) = 0,1 моль * 27 г/моль = 2,7 г. сu +4 hno3 = cu(no3)2 +2 no2 + 2h2o  n (no2) = 2,24 л/22,4 л/моль = 0,1 моль; n(cu) = 0,1 моль*1 моль/2 моль = 0,05 моль; m(cu) = 0.05 моль * 64 г/моль = 3,2 г. сао + н2о = са(он)2 m(cao) = 2,4 г; m(смеси) = 2,7 г+ 3,2 г + 2,4 г =8,3 г;   w(cu)%= 3,2 г*100%/8,3 г =38,55%

Дивовижним у «Дон Кіхоті» видаєть­ся саме те, що у ньому відсутня літера­турність, постійно поєднуються ілюзія та реальність, і це робить книгу такою комічною і водночас такою поетичною! Якими пігмеями видаються всі інші кни­ги поруч із цією!

Г. Флобер

Світове визнання Мітелю де Сервантесу здобув роман «Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський», який письменник почав писати, перебуваючи у в’яз­ниці. На мій погляд, ця обставина має глибокий символічний зміст: один із найсвітліших героїв світової літератури. Лицар Сумного Образу, з’явився в уяві свого творця, коли той перебував за ґратами. Тож і не дивно, що центральною проблемою роману Сервантеса став конфлікт між ідеалом та дійсністю.

Збіднілий гідальго Алонсо Кіхано на старості літ під впливом читання ли­царських романів, зі сторінок яких перед ним постав ідеальний герой, потрапив у полон дивної мрії — стати мандрівним лицарем. Щиро вірячи у правдивість описаного в романах, він вирішив теж «поборювати всілякого роду кривди, на­ражатися на різні небезпеки й біди, щоб, переборовши їх і подолавши, покрити ймення своє несмертною славою». Обравши собі звучне ім’я Дон Кіхот з Ла- манчі, перетворивши свою шкапу на Росинанта (тобто Перешкапу), вирушив гі­дальго мандрувати у пошуках справедливості.

Усі подальші дії роману відбуваються у двох вимірах: реальному, тобто дій­сному житті, яке насправді оточує героя, та в уявному, ілюзорному, який існує лише в уяві, свідомості Дон Кіхота. Ось він прибув до корчми, де попрохав її ха­зяїна посвятити його в лицарі, бо без цього не можна здійснювати подвиги. Для Дон Кіхота це дійство — дуже важлива й серйозна подія, для хазяїна корчми й постояльців — лише незвична розвага, можливість поглузувати з дивака. Ось на шляху трапилися звичайні вітряки, які уява гідальго перетворила на лихих ве­летнів, і він сміливо кинувся в бій з ними, «бо змітати з лиця землі лихе насін­ня — то річ Богові мила».

Боротьба зі злом, яку Дон Кіхот обрав метою свого життя, — благородна справа. Проте наслідки його вчинків нерідко бувають негативними. Часто від подвигів страждає сам герой, як це було в бою з вітряками, або інші люди, на­приклад, пастушок, якому лицар прагнув до Люди, що оточують Дон Кіхота, не сприймають його вчинків, глузують з нього, вважають божевільним. Мабуть, не випадково Сервантес своїм героєм зробив людину похилого віку. Його ідея лицарства — героїчна й прекрасна, але вона належить минулому. Бла­городні наміри, що виникають в уяві Дон Кіхота, у реальному житті нездійснен­ні, бо засоби їх утілення досить безглузді.

Постійне поєднання ілюзії та реальності призводить до загострення кон­флікту між ідеалом та дійсністю. Проте водночас гострота цього конфлікту спов­нює роман високою поезією подвигу в ім’я добра. І саме ця поезія робить роман Мігеля де Сервантеса безсмертним.

 

источник: Конфлікт між ідеалом та дійсністю - центральна проблема роману «Дон Кіхот» - Твори | ЗНО

Объяснения читай