Формула глицерина 1) сн3 – сн2 – сн2он 2) сн2он – снон – сн2он 3) сн3 – сн2 – он 4) сн2он – сн2он

силу електролітів можна пояснити ступенем іонності зв’язку, що підлягає розриву при дисоціації. оскільки в солях між іонами металів та кислотних залишків зв’язок іонний, то майже всі солі належать до сильних електролітів. аналогічний підхід справедливий також і для кислот та основ. але якщо в основ полярність зв’язку між атомом металу й гідроксильною групою визначається тільки електронегативністю атома металу, то для кислот полярність зв’язку між атомами оксигену та гідрогену залежить від якісного й кількісного складу кислотного залишку.

у кислот, до складу яких атоми оксигену не входять не, сила кислот залежить від розміру атома е. чим більший радіус атома, тим більша довжина зв’язку н-е, а отже, тим простіше його розірвати й тим більшою є сила кислоти. таким чином, у ряді галогеноводневих кислот зі збільшенням порядкового номера галогену сила кислоти збільшується: плавикова кислота є слабкою, а йодоводнева кислота — сильною, тобто сила кислот змінюється в ряді: hf < нсl < нвr < ні.