Сочинение на тему " кем я горжусь"? желательно на ,но можно и на )

я горжусь замечательным писателем александром сергеевичем грибоедовым. несмотря на то, что известен он лишь одним произведением, он получил признание как писатель.   но не только это заставляет гордиться им. грибоедов был дипломатом и миротворцем.  когда грибоедов   был с миротворческой миссией в персии (ныне иране), он был зверски убит. взбунтовавшиеся против властей персы ворвались в здание дипломатической миссии из россии и растерзали почти всех послов, порядка нескольких десятков. лишь один выживший человек рассказывал о тех страшных событиях. грибоедова опознали по перстню на пальце.  после этой расправы голову писателя и дипломата возили по городу еще несколько дней. после того как об этом узнали и персидское правительство, персия в знак соболезнования подарила россии огромный бриллиант. стоит упомянуть, что грибоедов также был композитором и музыкантом. до сих пор известны его вальсы, которые исполняются и по сей день.

Хочу розповісти про дуже й дуже цікаву, красиву, пізнавальну, повчальну, допомагальну, одне слово — про книгу творів, які належать відомому письменнику і знавцеві Природи з великої літери, її відданому і вірному служителю — Анатолію Івановичу Давидову, який побачив світ у мальовничому селі Бочечки, що на Сумщині, 8 лютого 1938 року в родині службовців.

Книжок, які вийшли з-під пера письменника, набереться вже кілька десятків. І в жодній із них автор не зрадив своєму юнацькому вибору: по-синівському служити Природі, знати її всебічно, любити всім серцем і самовіддано берегти, ставати на її захист.

Може, саме тому одну з найпопулярніших в Україні книг цієї тематики, автором якої є Анатолій Давидов, письменник і назвав, не зраджуючи своєму життєвому кредо: «Знай, люби, бережи». Ця книга добре знайома і дітям, і дорослим, бо в ній ідеться про те, що є дорогим кожному справжньому громадянину, патріоту України — в ній розповідається про представників флори і фауни, тобто рослинного і тваринного світу нашої країни, яким загрожує знищення!..

А втім, мова піде не про цю книгу — її, до речі, ви неодмінно прочитайте! — а про казкову повість Анатолія Давидова, яка теж присвячена Природі, цьому таки справді Божому Храмові, дарованому людині, котра, отримавши, так би мовити, задарма це неоціненне багатство, цю, здавалось би, невичерпну скарбницю, все ж таки примудряється не лише замулювати її, а й вичерпувати до денця!..