Твір: "без поваги,без любові до рідного слова не може бути людської вихованості? " вживаючи займенники різних розрядів. в кінці довести чи це дійсно так

Іноді доводиться чути, ніби мова - найлегший предмет у школі. мовляв, це щось загальновідоме, само собою зрозуміле, тому її викладати може будь-хто, не те, що . але яка це прикра помилка, якої великої шкоди такий погляд завдає освіті й вихованню! насправді ж  викладання  мови - найважча справа. викладати цей предмет повинні найздібніші й найталановитіші. бо це не просто передача знань, практичних умінь, навичок. це передусім виховання. виховання розуму, формування думки, копітке різьблення й ліплення найтонших рис духовного обличчя людини. адже із думки і слова почалося становлення людини; мисль, втілена в слово, підняла нас над природою, над усіма речами й явищами, над епохами й століттями. слово ввібрало в себе найтонші порухи наших почуттів; у ньому закарбувалася душа, звичаї, традиції, радощі й болі народу - всі його духовні цінності, творені століттями.  викладаннямови - це майстерність творення людської душі, бо воно є найніжнішим, найтоншим діткненням до серця дитини.  викладання  мови - це людинознавство, бо в слові поєднуються думки, почуття, ставлення людей до всього навколишнього світу.  викладання  мови - це й суспільствознавство, бо в слові закарбовані століття життя й боротьби народу, його мужність і слава, надії й сподівання.

Мати посіяла чорнобривці, які вже от-от зацвітуть,  діти поливають їх кожного вечора, і скоро вся родина милуватиметься яскравими квітами.

Ворона знайшла горішок, що його загубила білочка ще восени, і тепер вона намагається розбити його; ворона кидає горіх згори на асфальт доти, поки він не розіб"ється.