Люди нужно план характерыстыка до образу андрия соколова ,,доля людыны'

Ім'я м. а. шолохова відомо всьому людству. його видатної ролі у світовій літературі xx століття не можуть заперечувати навіть соціалізму. добутку м. а. шолохова вподібнюються епохальним фрескам. проникливість - таке визначення таланта шолохова. під час великої вітчизняної війни перед письменником устало завдання: разити своїм повним пекучої ненависті словом ворога, зміцнювати любов до батьківщини в радянських людей. провесною 1946 року, тобто в першу післявоєнну весну, зустрів випадково м. а. шолохов на дорозі невідомої людини й почув його оповідання-сповідь. десять років виношував письменник задум добутку, події йшли в минуле, а потреба висловитися все збільшувалася. і от в 1956 році за кілька днів було завершене оповідання-епопея «доля людини». це оповідання про великі страждання й велику стійкість простої радянської людини. у головному герої, андрію соколові, з любов'ю втілені риси російського характеру, збагачені радянським способом життя: стійкість, терпіння, скромність, почуття людського достоїнства, що злилося з почуттям радянського патріотизму, з великою чуйністю на чуже лихооповідання складається із трьох частин: авторської експозиції, оповідання героя й авторської кінцівки. уже в експозиції намечаются дві основні теми оповідання - війни й весни, життя й смерті. автор спокійно розповідає про прикмети першої післявоєнної весни, він як би підготовляє нас до зустрічі з головним героєм, андрієм соколовим, ока якого, «немов присипані попелом, наповнені такий неизбивной смертною тугою, що в них важко дивитися». епічний авторський зачин переміняється драматично перенасиченим оповіданням, «оповіданням в оповіданні». соколів згадує про минуле стримано, утомилося, перед сповіддю він «згорбився», поклав на коліна більші, «черстві» руки. за друга година оповідання перед нами проноситься ціле життя, а стислість оповідання лише підсилює драматизм. і дійсно, доля соколова повна таких тяжких випробувань, таких страшних втрат, що здається, неможливо людині винести все це й не зломитися, не впасти духом.

Роман "герой нашего времени" лермонтов начал писать в 1838г. уже через два года роман вышел отдельным изданием. в отличии от прежних своих творений лермонтов, создавая "героя нашего времени", уже не воображал жизнь, а рисовал такой, какой она являлась в действительности. "герой нашего времени" - роман о россии, о судьбе и трагедии человека. конечно, главная роль в романе - это роль печорина. из описания максим максимовича мы узнаем о печорине вот что: "он был такой новенький. славный был малый, смею вас уверить; только немножко странен. ведь, например, в дождик, в холод целый день на охоте; все иззябнут, устанут - а ему ничего.