Твір (тато-мій найкращий друг) напишіть будь-ласка

Милий надійний ініціативний активнийдужий веселий толерантний красивий амбіційний розумний товариський актуальний обережний щирий вимогливий чудовий цей перелік можна продовжувати ще довго і все це – про мого тата,ішова ігора миколайовича він для мене взірець в усіх справах. я часто замислювався – добро, в кого тато є, дужий, працьовитий. наша сім’я тримається на татові. він усьому голова: і поради він дає, як на світі жити. я йому вірю, тому що все, що він добився в житті – завдячує своїм рукам та своїм знанням. прослідковуючи життя мого тата, можна побачити його професійний ріст. як і я, тато мріяв з дитинства стати водієм . його дитинство пройшло в мальовничому селі устинівського району. бездоріжжя та віддаленість від траси сполучення з містом, дало поштовх до того, щоб в дворі був транспорт. тато своїми руками склав перший свій велосипед «україна», потім пас худобу і заробив на мотоцикл «мінськ» будучи ще школярем, тато часто підміняв дідуся на тракторі - кормороздатчику. він з відповідальністю ставився до своєї роботи. на посівній, понад планом засіяв 450 гектарів. так як виріс він в сільській місцевості, роботи не боявся. змалечку доглядав за худобою, майстрував та лагодив загороди. навчався тато в школі – інтернаті, так як в селі школи не було. і там він був переможцем по шахам, і місце на обласному конкурсі, і місце серед стрільців-юніорів з пневматичної зброї. мені є чим гордитися за тата. як справжнього чоловіка призвали до лав радянської армії. це був час, коли армія розділялася і стала українською армією. тато служив в м. бровари. коли проїжджаємо до києва, то він завжди мені з гордістю показує місце служби. гортаючи татів військовий альбом, я змінив своє ставлення до армії. багато моїх однолітків не хочуть йти служити, а я, навпаки, як і мій тато мрію стати солдатом. він часто говорить: „хто не був в армії, той не пройшов школу життя.” в його словах криється істина життя. не треба цуратися будь-якої роботи - часто нагадує мені татусь, коли просить мамі на кухні. і все це не з проста. а тому, що мій тато здобув в лавах збройних сил другу професію – професію повара. ми з мамою із захопленням дивимося на вправні руки татуся, коли він хазяйнує біля плити. це і є наше сімейне щастя. як у вірші т. корольовоївсе на світі вміє тато: і шпаківню змайструвати,вміє довгий цвях забити,може борщ смачний зварити,вміє рибу він ловити,мамі дарувати квіти. мій тато найкращий ще й тому, що його поважають на роботі як висококваліфікованого працівника. він і слюсар, і механік, і електрик – все вміє полагодити біля машини, не тільки їздити. і молодим водіям добрі поради дає. влітку я часто подорожую з татом просторами україни, адже мій тато -далекобійник. а це я за кермом коли ми з ним в дорозі, то слухаю безперестанку історії з життя водіїв, про красиві місця, де мій тато побував. для мене найприємніші миті, коли ми зупиняємось серед лісу перепочити.!

Жив метелик і мишеня. мишеня було маленьке , а метелик великій. одного разу метелик попав в павутиння. а тим часом мишеня проходило повз. коли павук відійшов мишеня прогризло павутиння , і метелик вийшов наволю.від тоді вони друзі