Не менее трёх примеров групповых норм,характерных для неформальной группы приятелей-одноклассников.

1)способы решения общих проблем 2)поведение, демонстративно показывающее отличие данной группы 3)наличие определённого, жаргонного общения

Мова — це система засобів спілкування (звуки, слова, схеми словоспо­лучень, моделі речень та відношення між одиницями), яка існує в свідо­мості її носіїв. мова — явище соціальне. в повному обсязі вона може існу­вати лише в спільноті людей. жодна окрема людина не володіє і не корис­тується всією мовою. у цьому неважко пересвідчитися, погортавши слов­ник рідної мови та посібник із граматики, у яких з більшою чи меншою мірою повноти й докладності зафіксована мова. з'ясується, що аж ніяк не всі слова й усталені вислови нам відомі, що не всі граматичні форми й сти­лістичні фігури ми використовуємо. можна прожити сто років, жодного разу не вживши сотень відомих людині слів, не кажучи вже про десятки тисяч слів, невідомих їй. мовлення — це реалізація засобів мови конкретними людьми в конк­ретних актах спілкування. воно має індивідуальний характер і залежить від віку, статі мовця, його виховання, освіти, становища в суспільстві, темпераменту, стану здоров'я та багатьох інших прикмет й особливос­тей, властивих конкретній людині. мова живе в мовленні. через мов­лення людина засвоює мову. якщо немає людей, які б використовували мову в щоденному спілкуванні, у мовленні, вона стає мертвою. отрима­ти уявлення про таку мову дає можливість тільки "застигле" мовлен­ня — писемні тексти, а в наш час — також грамофонні та магнітні записи. якщо, звичайно, їх було зроблено". (радевич-винницький я. ети­кет і культура спілкування. — львів: видавництво "сполом", 2001, — с. 14). доступне пояснення вчителем змісту термінів "мова" і "мовлення". (пояснення ється кресленням на дошці необхідних кілець і записом термінів.) — діти, уявіть собі такий дивний океан слів, що вміщує всі слова україн­ської мови, які тільки існують від часу створення і розвитку нашої мови.   це — мова. але жодна людина не здатна ово­лодіти всіма словами рідної мови. ось, наприк­лад, коли маленька дитина починає говорити, вона знає кілька слів, потім, пізнаючи світ, ця дитина пізнає й нові слова, які називають ото­чуючі предмети. а коли дитина навчиться чита­ти, то її запас слів збагачується ще більше, бо черпає вона це багатство з книг. отже, запас слів, яким володіє конкретна людина, — це мов­лення. кожна людина здатна розвивати своє мовлення. тому мовлення є одним із показників загальної культури особистості. висновок. мова — це ширше поняття, а мовлення — вужче. у мовленні, крім лексичного запасу, велике значення мають міміка, жести, інтонація.