Мини-твир на украинском осинб прийшла

Веселе літо згасло. вересень зробився повноправним господарем у природі. незвично холодно стає вранці й уночі. лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. усюди відчувається прохолодний подих осені. сіре небо все частіше затягають низькі хмари. сіється дрібний дощ.  ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.  повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. горобина обвисла червоними розкішними гронами. листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.  нещодавно зелена трава припала до землі. високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.  у такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. настала золота осінь. 

Часто на перерві можна побачити такі розваги: школярі беруть чийсь пенал і починають кидати один одному. і господар пенала бере участь у цій безглуздій грі. «ой, порвався! ну нічого, мама новий купить». і не думають про те, чи є в мами гроші на новий пенал, ручку.у нашій сім’ї все інакше, можливо, тому мені важко зрозуміти своїх друзів. батьки розмовляють зі мною як з дорослим про наш сімейний бюджет. і це, на мою думку, правильно. у нашій родині є хвора бабуся, якій постійно потрібні ліки, а вони з кожним днем все дорожчають. наша бабуся про мою маму, потім доглядала мене, коли батьки були на роботі. вона багато працю­вала, не рук, а от тепер хворіє. тому, коли стоїть питання купити ліки чи білет в цирк, я без вагань погоджуюсь, що ліки все-таки потрібніші. я ніколи не ставив на перше місце свої розваги, тому що навчився думати про потреби інших. хотілося б, щоб мої однолітки більше цікавилися бюджетом своїх сіме