Іть знайти багато віршів володимира вихруща завтра здавати один вірш

Хоч сторона моя багата,красива квітами й людьми,найкраща в світі — рідна хатапід ясеновими крильми.у ній тепло, і очі мами,і доброта її руки,а над смутними образамигорять барвисті рушники.тут батьків труд і труд матусі,поліття чесне, не рясне,а хліб ій на обрусі —неначе сонце весняне.йдемо додолу, як на свято,любуємося ворітьми: найкраща в світі рідна хатапід ясеновими вітер накличе щедротної зливи яка із гілля пообтрушує цвіт моє відгукнеться кохання щасливе  і випурхне із-під зарошених віт.  а білі черемхи мов долі дівочі  стоять серед гаю в обіймах весни над ними блакитність і зоряні ночі і мрії казкові забілені в сни.   білі черемхи ранкові сувої роси вишиванка на тім полотні що мати наткала із пряжі нової  й пошила сорочку на щастя мені

Вітер накличе щедротної зливи яка із гілля пообтрушує цвіт моє відгукнеться кохання щасливе і випурхне із-під зарошених віт. приспів: а білі черемхи мов долі дівочі стоять серед гаю в обіймах весни над ними блакитність і зоряні ночі і мрії казкові забілені в сни. білі черемхи ранкові сувої роси вишиванка на тім полотні що мати наткала із пряжі нової й пошила сорочку на щастя мені   де б не був, в якім краю - маю доленьку свою. солов'їв плекав для неї в молодім гаю. доле, доленько моя, осідлай мені коня, я до милої поїду | через гори навмання. | (2) чорні вуса підкручу, буйний вітер приручу, через гори, через доли вільним птахом полечу. доле, доленько моя, осідлай мені коня, я до милої поїду | без дороги навмання. | (2) де б не був, в якім краю - маю зіроньку свою. солов'їв плекав для неї в молодім гаю. доле, доленько моя, осідлай мені коня, я до милої поїду | через гори навмання.   п'є моє коріння сік землі, день лежить на білому крилі, подих вітру схилює жита, пролітають стомлені лі з роду в рід кладе життя мости, без коріння саду не цвісти, без стремління човен не пливе, без коріння сохне все живе. з нами линуть у добрі і у журбі материнські очі голубі. чарівлива пісня живить нас і сумління сповідає час. з роду в рід кладе життя мости, без коріння саду не цвісти, без стремління човен не пливе, без коріння сохне все живе. є в моїх садах мале село, є криниця, чисте джерело, а коли вертаюсь я з доріг, я цілую батьківський поріг. з роду в рід кладе життя мости, без коріння саду не цвісти, без стремління човен не пливе, без коріння сохне все живе.

ответ:

ну ты же говоришь произведение " захар беркут" вот главный герой "захар беркут".удачи) *-**-* maryam2007m *-*