Характеристика сільвера із е. золя «кар’єра ругонів» потрібно написати лист сільверу

Юнак цей був мужній на вигляд; тонкий рот і ніжна шкіра свідчили про його молодість. йому, мабуть, було років сімнадцять. він був вродливий якоюсь своєрідною, характерною красою.  худорляве, довгасте обличчя його здавалося вирізьбленим рукою могутнього скульптора. високе чоло, навислі дуги брів, орлиний ніс, широке підборіддя, запалі щоки з випнутими вилицями надавали його обличчю вираз особливої енергійності й сили. з роками це обличчя, мабуть, стане дуже кістлявим і худим, як у мандрівного рицаря. але зараз, коли юнак мужнів, коли на його щоках і на підборідді пробивався пушок, суворість обличчя згладжувала якась чарівна ніжність, дитяча невикінченість окремих рис. теплі чорні очі з ніжним, ще юнацьким виразом теж надавали м’якості його енергійному виглядові. не кожна жінка покохала б цього юнака: йому далеко було до красуня. але всі його риси так пашіли життям, так вабили до себе симпатією, красою піднесення та сили, що тутешні дівчата, ці смугляві діти півдня, певно, задивлялися на нього, коли він жаркими липневими вечорами проходив повз їхні вікна.  мне тоже задали его охарактеризовать на завтра.

Введение опричнины в 16 в. иваном грозным было вызвано сложностями внутренней обстановки в стране, в том числе противоречием между политическим сознанием боярства, определенных кругов высшей бюрократии (дьяков) , высшего духовенства, желавших самостоятельности, с одной стороны и, с другой, – стремлением ивана грозного к неограниченному самовластью, основанному на твердой вере последнего в личное богоподобие и богоизбранность и поставившего цель действительность в соответствие с собственными убеждениями. упорство ивана грозного в достижении абсолютной власти, не стесняемое ни законом, ни обычаем, ни даже здравым смыслом и соображениями государственной пользы усиливалось его крутым нравом. появление опричнины было связано с обескровившей страну начавшейся в 1558 ливонской войной, ухудшением положения народа в связи с неурожаями, голодом, , вызванными в течение многих лет исключительно жаркими летом. народ воспринимал невзгоды как божье наказание за грехи разбогатевших бояр и ждал от царя создания идеала государственного устройства («святой руси») .