Сочинить рассказ о ветре ,снеге или птицах

    наступили холода и выпал первый снег. он был мягкий, пушистый и, кружась, падал крупными хлопьями. вскоре он укутал землю белоснежным ковром.   вся детвора выбежала на улицу гулять. одни строили крепости и снеговиков, другие  играли в снежки.     все деревья стали покрыты кружевными шалями. как они красивы в этом снежном уборе! весь   город выглядит заснеженным и чистым. воздух холодный, свежий, им не надышишься. сколько же удовольствия приносит снег, радует глаз и поднимает настроение.     хорош первый снег, жалко – он не долговечен.

Кобзареве слово "живе"

На мій погляд, кобзареве слово дійсно "живе", причому у двох сенсах одночасно. По-перше, поезії Тараса Григоровича Шевченка - нашого Кобзаря - є живими, бо беруть за душу. Героям його віршів завжди співчуваєш. Читаючи поезії Шевченка, я ніби чую голос самого Кобзаря - людини, яка дуже любила свій народ і прагнула кращої долі для нього. Образи шевченківських поезій теж живі: легко повірити, що він писав про реальних живих людей.

По-друге, хоча поезії Шевченка були написані більше сторіччя тому, кобзареве слово досі "живе". Багато чого змінилося в України з тих часів, коли жив і творив Кобзар. Багато з того, про що він тільки мріяв, стало реальністю. Але Шевченка досі читають і перечитують, йому зводять пам'ятники, його ім'ям називають школи та вулиці. Майже в кожній родині на книжковій полиці стоїть "Кобзар" - збірка поезій Тараса Шевченка. Його будуть читати і через сто, і через двісті років, тобто його слово - живе і ніколи не помре.