Известно что васисилия теркина многие солдаты считали своим однополчанином и никогда не расставались с книгой.чем это можно объяснить*

1.прежде всего это можно объяснить тем, что герой твардовского василий тёркин был понятен солдатом. он был обычным парнем, таким же, как и они. солдаты видели в нём себя. 2.также стоит отметить и то, что повествование имеет непринужденный, лёгкий, доверительный характер. 3.ну и важно содержание! несмотря на то, что произведение имеет лирические моменты, и в целом относится к военных лет (что само по себе не радует), оно пропитано юмором. сила василия тёркина заключается в его неунывающем, что в свою очередь ободряет читателей, поднимает боевой дух солдат.

Тема дружби та кохання, їх співвідношення і впливу на долю як одної людини, так і людства в цілому не переставала цікавити письменників протягом усього розвитку художньої літератури як мистецтва. По-новому цю проблему освітлено в XX столітті, в епоху катастроф, політичної нестабільності, коли починає формуватись нове відношення до загальнолюдських цінностей. Письменники XX століття часто зображають дружбу та кохання як останню моральну категорію, що лишилась у зруйнованому світі.
В романах письменників «загубленого покоління» (до них належать і Ремарк, і Хемінгуей) ці поняття є тим необхідним началом, яке допомагає герою залишитися живим. «Загублене покоління» — це покоління, що пережило першу світову війну і лишилось духовно спустошеним. Ці люди відмовляються від будь яких ідеологічних догм і шукають зміст свого існування в простих людських відносинах.
Почуття ліктя товариша, що майже злилося з інстинктом самозбереження, проводить крізь війну душевно самотніх героїв роману Ремарка «На західному фронті без змін»; воно ж визначає відносини героїв роману «Три товариші».
Герой Хемінгуея у романі «Прощавай, зброє» відрікся від військової служби, від того, що звичайно називають моральним обов’язком людини, відрікся заради відносин з коханою, і його позиція видається переконливою.