Написати твір краса моєї батьківщини

Наша батьківщина – це й люди, які нас оточують у повсякденному житті. люди, які народилися в одному краї, завжди якось ближче друг до друга, завжди краще зможуть зрозуміти один одного, їм легше знайти загальну мову й стать друзями. тому, напевно, що в них є одна загальне – та країна, у якій вони народилися, а це вже багато! чи не тому люди, оказавшиеся в іншій країні, бувають так щиро ради зустріти земляка – будь-якого, нехай далі зовсім незнайомої людини з рідної країни, рідного міста, рідних місць. але в кожного з нас є свій рідний куточок – своя маленька батьківщина. це те місто, селище або село, та вулиця й той будинок, де ми народилися, де зробили свої перші кроки, сказали перше слово, довідалися перші радості й перші образи. можливо, ставши старше, ми зможемо більш глибоко оцінити, зрозуміти я полюбити нашу більшу батьківщину, нашу країну. хоча в глибині серця, звичайно ж, кожний з нас уже випробовує щиру любов до своєї країни. але мені здається, що зараз нам набагато ближче, дорожче й зрозуміліше саме наша маленька батьківщина – будинок наших батьків, бабусь, дідусів. думаючи про цю батьківщину, ми думаємо про саме раннє дитинство. і в ці хвилини я згадую мамині руки, які мені міцніше стояти на ногах; знайомий і неповторний захід бабусиних пиріжків, тільки що вийнятих із грубки; колискові пісні й загадкові й цікаві дитячі казки. я згадую маленьке грайливе кошеня в нашому дворі, з яким я радісно грала. ніжні, теплі почуття в моєму серці, коли я дивлюся на дерева, які в дитинстві ми з родителями висаджували біля будинку

Любов до природи(михайлик дуже любив природу та ставився до нею обережно) любов та повага до старших(михасик завжди поважав старшим за віком від нього людей) щедрість(михайлик не ів насіння бідним, хоча сам залишився ні з чим.) жага до знань ( михайлик любив читати.навіть коли його мама забирала підсвічник , він робив його сам)