Твір на тему: "що таке почуття власної гідності? "

Ужитті кожна людина зустрічається з красою і підлістю, радістю і горем. у її житті бувають торжества, веселощі, але й години страждання від якогось горя. душу її бентежить то всепоглинаюча любов, то відчуття огиди до певних явищ у житті. бувають такі моменти в житті, коли треба від чогось відмовитися заради рідної людини, а на чомусь слід принципово наполягати. треба піднятися силою своїх думок, переконань над почуттям і емоційними поривами з однією метою — не принизити ні себе, ні тих, хто поруч.  усе це вимагає людська гідність. народна мудрість стверджує: «від спраги помирай, але гідності не втрачай».треба з гідністю жити, працювати, переживати радість і горе, з гідністю зустрічати свою останню годину.  гідність — це мудра влада тримати себе в руках. благородство твоєї людської особистості виявляється в тому, наскільки мудро й тонко ти зумів визначити, що гідне і що негідне. гідне повинно стати суттю твоєї власної культури, негідне хай викликає презирство й огиду.  гідна людина завжди красива, бо вона не дозволяє собі бути негарною завдяки низькому вчинкові чи підлій думці. можна мати прекрасну зовнішність, але ця краса буде тільки зовнішньою, без внутрішньої краси така людина нікого не зацікавить, не увагу людей порядних, інтелігентних. тому не слід, звичайно, забувати про зовнішню красу, але треба дбати про внутрішню — душевну, а це може зробити тільки почуття власної гідності. 

Стефко- хіліган, який виріс в неблагополучній сім'ї. відносини з батьком були складні. батько ніколи навіть не погладив своїх дітей по голові, не піклувався про них. у стефка вуса була менша сестра- настка,вона була дуже охацна та вихована. одного разу до сім'ї вусів прийшла вчителька та людина з опікунськох ради, які хотіли забрати дітей у дитбудинок. настка цього хотіла, а стефко не дуже. напевно через те, що хотів свободи. а у дитбудинку була би дисципліна та виховання. незважаючи на це все, стефко був добрим у душі. він дуже що дав адресу хуліганів юльку,який зотів побити невинну людину- славаа беркуту.він згадува,як вони із славком врятували сороку,віднісши її до вчительки,яка завжди приймала тварин. в стефка вуса була добра душа.