Твір-мініатюра "краса українського рушника"

Рушник, і правда, можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. без рушника, як і без пісні, не обходиться народження, одруження людини, ювілейні урочистості. рушником накривали діжу після випікання хліба, ставлячи її під образами на покуті, дарунковими рушниками перев'язували кумів і гостей, хлібом-сіллю на рушнику зустрічали і зустрічають зараз дорогих гостей. українські майстрині - неперевершені. казкової краси візерунками прикрашали сорочки, намітки, очіпки - прагнули до краси, до самобутності. готували дівчата собі на все життя по 50, 80, а іноді в по 100 сорочок з тонкого вибіленого полотна. а часом не тільки вишивали нитками, а ще гаптували сріблом, золотом, бісером, перлинами, коштовними каміннями, лелітками прикрашали одяг. так що красунею виглядала кожна дівчина, яка мала бажання, терпіння, старання і хист.  ці українські обереги пройшли крізь віки і нині символізують чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. "хай стелиться вам доля рушниками! " - кажуть, бажаючи людям щастя, добра, миру, злагоди і любові.

сори я х/з!!!!!!!!!!!!!!