Сказка про двоих петухов и колосок на украинском укр мова 3 класс

Це  про  мишенять по імені круть і верть які нічо не хотіли робити апівень все сам робив і колосок зірвам і його і хліб з нього зробив це про ту казку?  півник і двоє мишенят жили собі двоє мишенят — круть та верть і півник голосисте горлечко. мишенята було тільки й знають, що танцюють та співають. а півник удосвіта встане, всіх піснею збудить та й до роботи береться. ото якось підмітав у дворі та й знайшов пшеничний колосок. — круть, верть, — став гукати півник, — а гляньте-но, що я знайшов! поприбігали мишенята та й кажуть: — коли б це його — а хто молотитиме? — питається півник. — не я! — одказує одне мишеня. — не я! — каже й друге мишеня. — я обмолочу, — каже до них півник. і взявся до роботи. а мишенята й далі граються. от вже й обмолотив півник колосок та й знов гукає: — гей, круть, гей, верть, а йдіть гляньте, скільки зерна я намолотив! поприбігали мишенята. — треба, — кажуть, — зерно до млина однести та борошна намолоти. — а хто понесе? — питає півник. — не я! — гукає круть. — не я! — гукає верть. — ну, то я однесу, — каже півник. узяв на плечі мішок та й пішов. а мишенята собі одно скачуть — у довгої лози граються. прийшов півник додому, знов кличе мишенят: — гей, круть, гей, верть! я борошно приніс. поприбігали мишенята, пораділи: — ой півничку! вже тепер тісто треба замісити та пиріжечків спекти. — хто ж міситиме? — питає півник. а мишенята й знов своє: — не я! — пищить круть. — не я! — пищить верть. подумав, подумав півник та й каже: — доведеться мені, мабуть. от замісив півник тісто, приніс дрова та й розпалив у печі. а як у печі нагоріло, посадив пиріжки. мишенята й собі діло мають: пісень співають, танцюють. аж ось і спеклися пиріжки, повиймав їх півник, виклав на столі. а мишенята вже й тут. і гукати їх не треба. — ох, і голодний я! — каже круть. — а я який голодний! — каже верть. та й посідали до столу. а півник і каже: — стривайте-но, стривайте! ви мені перше скажіть, хто знайшов колосок. — ти, — кажуть мишенята. — а хто його обмолотив? — ти, — вже тихіше відказують круть із вертем. — а тісто хто місив? піч витопив? пиріжків напік? — ти, — вже й зовсім нищечком кажуть мишенята. — а що ж ви робили? що мали казати мишенята? нічого. стали вони тут вилазити з-за столу, а півник їх і не тримає. хто ж отаких лінюхів пиріжками пригощатиме?

наше минуле - неоціненний скарб. завдяки нашим пращурам ми маємо життя і різні можливості, яких вони були позбавлені. і забуваючи ті славні подвиги і боротьбу пращурів, ми принижуємо себе і втрачаємо гідність перед лице народу. якщо б можна було уявити собі, що сталось би з світом якби в минуломи всі були байдужими до долі своєї батькивщин. у яких у мовах ми б тоді жили? боляче навіть думати про

що тільки не було на шляху нашого народу. і кровопролитні війни, і безприривний голод, і страшна руїна, але герої з хоробрим серцем вірили і не здавалися, боролися і перемагали! так залишимо ми згадку про них в наших сердцях! віддячимо за свободу, за рідну мову, за родючу землю і за власну роину!

я вважаю, ми маємо   шанувати всі ті сили та поривання пращурів, спрямовані на покращення нашого майбутнього, тому що без минулого немає майбутнього.