Потрібен твір "образ україни у творах шевченка. " !

Образ неньки україни – це найсильнiший i найдраматичнiший образтворчостi тараса шевченка. так, у поезiї “стоїть в селi суботовi”україна – i вiчна сирота, i вiйськова мiць, що “ляха задавила”, це“домовина”, в якiй похована воля українцiв; це та країна, яка “встане iрозвiє тьму неволi”.свої щирi синiвськi почуття до україни шевченко висловив епiтетами“моя”, “славна”, “безталанна”, а також словами ” стоптана ляхами”,“москалями обiдрана”. саме цi слова бiль i тривогу серцяпоета. цi ж почуття переданi також словами “нене”, “мамо”,“вдово-сиротино”. україна у шевченка “плаче, стогне”, бо “скрiзь наславнiй українi людей у ярма запрягли пани лукавi”. але не злиднiнайбiльше тривожать поета, а саме те, що “україна навiки, навiкизаснула”, йому болить рабство українцiв.заслання, каземати, вiйськова муштра пригнiчували шевченка, але незломили його волi. ще бiльшою стає його любов до україни, ще гнiтючiшим- сум за нею. особливо часто згадував “свою матiр україну” поет уневолi. персонiфiкована україна ридає у поезiї “розрита могила”: “степимої запроданi жидовi, нiмотi”. шевченко засудив царизм за злочини таграбунок чужоземцем колись вiльних українських земель.надзвичайно хвилює поета доля української мови, якої сам нiколи невiдрiкався, а оспiвував її мелодiйнiсть, поетичнiсть. вiн засуджував тих“патрiотiв”, якi схилилися перед iноземним: у чужому краюне шукайте, не найдететого, що немаєi на небi, а не тiлькина чужому полiв своїй хатi своя й правда,i сила, i воля…образ україни у шевченка – це образи тихого свiту, свiту зорi абосвiтання: “свiте ясний, свiте тихий”, “хатина тиха i весела”, “о зореясная моя! ”, “свiте тихий, раю милий, моя україно”.до цього образу близькi також образи сонця правди та святої волi: “завас правда, за вас сила i воля святая”, “чи буде правда на землi? ” цiобрази проходять через увесь “кобзар”.образ україни у творах шевченка з’являється не лише тодi, коли авторназиває її iм’я, а й тодi, коли у його поезiях з’являються нашiнацiональнi символи: тополя, калина, ясен, верба, барвiнок…край дороги гне тополюдо самого долу.стан високий, лист широкиймарне зеленiє,кругом поле, як те морешироке, синiє.це i є україна зi своїми зоряними ночами i рожевими свiтанками. i невипадково шевченко називає її раєм. це краса, яку треба оберiгати,любити: садок вишневий коло хати,хрущi над вишнями гудуть…плугатарi з плугами йдуть,спiвають iдучи дiвчата,а матерi вечерять ждуть.i ми з вами мусимо запам’ятати слова поета, де вiн говорить про любов досвоєї країни: свою україну любiть,любiть її… во врем’я люте,в останню тяжкую минутуза неї господа молiть.

ответ:

хахахахахахах