Какое значение для дальнейшей рима имело появление новой армии?

сама территория рима,находилась на горной местности,и поэтому не было развития.появление самой армии и дало им возможность расширить свои территориальные возможности.

территория древнего рима находилась на горах, и поэтому им негде было развиваться. появление армии дало им возможность расширить свои территории

Дослідження української культури, як підґрунтя єдності певної свідомої самої себе спільноти, можна прослідкувати вже у "слові про закон і благодать" іларіона, згодом "повісті врем'яних літ", у українських гуманістів та полемістів, а також козацьких літописах. проте першим більш чи менш узагальненим баченням української культури, як окремого цілісного процесу, ми бачимо в представників народницької школи (м. костомаров, в.антонович, м. грушевський). загалом, лише починаючи від м. грушевського ми можемо говорити про новий культурний синтез української історії, основним пунктом якої є думка про те, що "всі періоди руси-україни тісно й нерозривно сполучені між як одні і ті ж змагання народні, одна й таж головна ідея переходить через весь той ряд віків, в так одмінних політичних і культурних обставинах". однак, праці істориків народницької школи доводили виклад подій до кінця xviii ст., і той же м. грушевський, лише в останнє десятиріччя своєї наукової діяльності почав активно працювати над тематикою xix ст., заявивши у 1925 р. про можливість, в головних рисах, доповнити свою стару схему української історії культурними сенсами xix ст., відповідно до етнічного бачення української історії та національно-культурного відродження, яке пережили українці у складі російської та австрійської імперій.внаслідок такого підходу, писав о. оглоблин, широка й повноводна ріка культурно-історичного процесу переходила у вузький, хоча і сильний потік, за межами якого залишалося майже ціле суспільне життя тогочасної україни. и, що головне, українська національно-визвольна рух xx ст. та відродження української державності уявлялося не як наслідок культурного розвитку україни в xix ст., а як щось випадкове, залежне від сторонніх обставин, подій і чинників, без яких його могло б не бути.