Фольклорною основою твору стала А пісня “Засвіт встали козаченьки”
Б пісня “Віють вітри, віють буйні”
В балада “Ой не ходи, Грицю...”

А пісня "Засвіт встали козаченьки"

Образ івана вишенсьного - головного героя однойменної поеми івана франкаіван вишенський — будитель національної свідомості українців. іван вишен- ський — історична постать. свідчень про те, чому іван із судової вишні, що на львівщині, обрав для себе шлях аскета-самітника на горі афон, немає. але він ніколи не відривався від життя рідної землі, гостро переживав усі події, які відбувалися в україні. іван вишенський надсилав на батьківщину свої послання, в яких засуджував польську шляхту, яка нищила на україні православне християнство, знущалася з народу.драматичний внутрішній конфлікт івана вишенського.афон — «сумна тюрма для душ». поема «іван вишенський» починається описом бурхливого моря, хвилі якого омивають високі скелі афонської гори. серед розкішної природи гори розміщене гніздо аскетів. тут все повите сумним мовчанням, і лише жалібно плачуть дзвони.плачуть жалібно ті дзвони, мов нарікання, докори на людей, що замертвили пречудовий сей куток.тут, на афонській горі, у печері, живцем поховав себе іван вишенський.печера івана вишенського — це могила, в якій гине жива людська душа. (іван вишенський прийняв схиму. цим він назавжди відділив себе від світу живих людей. монах-аскет думав, що вже втамував свою пристрасну душу і в молитві чекатиме смерті. але думи й згадки про минуле непокоять старця, а вишневий цвіт, який заніс у печеру весняний вітер, пробуджує тугу за рідним краєм.боротьба в душі вишенського між аскетизмом і почуттям обов'язку перед рідним народом. (до вишенського приїхали посли з далекої україни. вони передали старцю листа, в якому просять його повернутися на батьківщину, яка переживає страшні часи, і стати «нашим гаслом бойовим» у боротьбі проти ляхів, що, мов сарана, заполонили рідну землю. іван вишенський стоїть перед нелегким вибором: продовжувати виконувати обітницю, дану богові, чи повернутися на україну і стати в ряди її захисників.символічний фінал поеми. (іван вишенський нічого не відповів послам, проте він не зміг угамувати своїх переживань за долю україни. у нелегкій внутрішній боротьбі аскета-схимника перемагає патріот.вишенський бачить, як з афонської затоки відпливає козацька барка з посланцями і в нестямі вигукує: стійте! стійте! завернітесь! я живу ще! по-старому ще кохаю україну, решту їй життя ві.не докричавшись до посланців, вишенський звертається до бога по . і сталося диво: на старця упав промінь і утворився шлях через море, на який вишенський ступив — «і тихо щез». справжній патріот не може не відгукнутися на біль батьківщини. прийде час — і він стане на промінний шлях оборонця рідної землі.