розвиток культури в кінці 19 на початку 20 ст всесвітня історія

Відповідь:

В кінці 19 століття і на початку 20 століття відбувалися значні зміни в розвитку культури, які сильно вплинули на суспільство. Деякі з найважливіших аспектів цього розвитку включали:

Модернізм: Починаючи з кінця 19 століття, мистецтво і література почали переходити від традиційних форм і стилів до новаторських і експериментальних напрямків. Модернізм витіснив класицизм і романтизм, зосереджуючись на нових виразних засобах і техніках.

Фотографія: Розвиток фотографії став великим досягненням в культурному просторі. Винайдена у 19 столітті, фотографія стала новим засобом візуального сприйняття світу. Вона дозволяла фіксувати моменти, зберігати пам'ять і документувати події.

Кінематограф: З появою кінематографу у кінці 19 століття розпочалася ера кіно. Це нове медійне мистецтво змінило іб розповідання історій та сприйняття культури. Фільми стали популярними формами розваги і засобом масової комунікації.

Література: Література також пройшла значні зміни. Було написано багато визначних творів, які відображали сучасну соціальну ситуацію, психологічні аспекти та впливали на свідомість читачів. Письменники такі, як Марсель Пруст, Джеймс Джойс, Франц Кафка та інші, стали символами літературного модернізму.

Музика: У музиці з'явилися нові стилі і напрямки, такі як імпресіонізм, експресіонізм та атональна музика. Композитори, такі як Клод Дебюссі, Арнольд Шенберг, Ігор Стравінський, змінили підходи до композиції і звукових ефектів.

советская внешняя политика имела две главные опоры - мес­сианскую коммунистическую идеологию, ориентированную на мировую революцию и экспансию, и богатейшую ре­сурсную базу, позволявшую в течение длительного времени под­держивать военно-политическую мощь. по мере угасания надежд на мировую революцию марксистско-ленинская идеология, являв­шаяся первоначально стержнем внешней политики советской рос­сии, стала постепенно замещаться не менее экспансионистскими и изощренными геополитическими расчетами, сохранявшими прежний идеологический характер.

к концу 80-х гг. xx в. коммунистическая идеология утратила привлекательность для большей части населения, а страна отста­ла от запада на решающих направлениях научно-технической ре­волюции. совокупное действие этих причин и предопределило крах нежизнеспособной тоталитарной системы.

распад советской сверхдержавы отвечал интересам соединен­ных штатов, но его организация была им не по силам. более того, происшедшее с оказалось во многом неожиданным для аме­риканского правящего класса и спецслужб, в течение длительного времени стремившихся осуществить такой сценарий на практике  крупнейшая геополитическая катастрофа xx в. вызвана действи­ем внутренних факторов, а не инспирирована извне.

провозглашение верховным советом рсфср 12 июня 1990 г. суверенитета россии по отношению к было, по существу, первым шагом на ее пути от имперского государства к националь­ному. с выходом на международную арену в качестве самостоя­тельного государства россия оказалась перед необходимостью геополитического самоопределения, адекватного ее возможностям и устремлениям. оно предполагает позиционирование в геополити­ческом пространстве, выбор цивилизационных ориентиров, вектора внешней политики. более гомогенный, чем в , этноконфессиональный состав населения является важной предпосылкой форми­рования впервые в россии нации-государства.

внешнеполитическое самоопределение зависит не только от рос­сии, но и от процессов в ближнем зарубежье, политики других госу­дарств, прежде всего основных центров силы, общей ситуации в мире, тенденций развития.