Знайти художні засоби у вірші Ліни Костенко «І все на світі треба пережити» І все на світі треба пережити,

І кожен фініш – це, по суті, старт,

І наперед не треба ворожити,

І за минулим плакати не варт.

Тож веселімось, людоньки, на людях,

Хай меле млин свою одвічну дерть.

Застряло серце, мов осколок в грудях,

Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено,

Хай буде все пробачене пробачено,

Хай буде вік прожито, як належить,

На жаль, від нас нічого не залежить…

А треба жити. Якось треба жити.

Це зветься досвід, витримка і гарт.

І наперед не треба ворожити,

І за минулим плакати не варт.

Отак як є. А може бути й гірше,

А може бути зовсім, зовсім зле.

А поки розум од біди не згірк ще, –

Не будь рабом і смійся як Рабле!

Тож веселімось, людоньки, на людях,

Хай меле млин свою одвічну дерть.

Застряло серце, мов осколок в грудях,

Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено,

Хай буде все пробачене пробачено.

Єдине, що від нас іще залежить, –

Принаймні вік прожити як належить.

Художні засоби у вірші Ліни Костенко «І все на світі треба пережити»:

1. Антитеза - протиставлення понять "фініш" та "старт", "ворожити" та "веселітись", "пробачене" та "небачене".

2. Метафора - "меле млин свою одвічну дерть", що символізує безкінечний колообіг життя.

3. Епіфора - повторення фрази "І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт", що підкреслює важливість життя в моменті та необхідність рухатися вперед.

4. Гіпербола - "Застряло серце, мов осколок в грудях", що показує сильне емоційне переживання.

5. Анафора - повторення фрази "Хай буде все..." з різними закінченнями, що допомагає зосередитись на позитивних моментах життя та побороти негативні емоції.

Можна впевнено розуміти древній міф, що прометей наважився піти на крадіжку вогню заради людини. це здається нам осмисленим: вогонь, приходить на землю з грозовий блискавкою, виключно з волі і благоусмотрению громовержця, людина вчиться розпалювати і підтримувати сам. це як би святотатство, відпадання від бога грози, і цим кладе початок блюзнірського перетворенню природи до сфери людської діяльності, у світ, де порається і панує чоловік. осмисленим здається і те, що нову самостійність для людства завойовує божественний суперник вищого божества, сам дух протиборства божеству, — титанічний дух, в якому людство знаходить себе, приходить до розуміння себе. і добре вкладається у свідомості те, що прометей в пізніших модифікаціях міфу, згідно з місцевим аттичний переказом про божество гончарів — прометея, став творцем людей. в якості такого ми знаємо його за численними пізнішими пластичних зображень. так що початковий сенс оповіді, мабуть, сам по собі зрозумілий. скажімо, однак, обережніше: те, що ми називаємо таким початковим сенсом, являє собою узагальнене з усього, що має місце всередині цілого, утвореного складною історією цього міфу і його тлумачень