1 при зверненні 2 при вставному слові
3 при одночасному членові речення
4 між частинами складного речення
А) Буває,часом сину від краси
Б) Сорока летить , а собака на хвості сидить
В) Не знаючи броду, не лізь у воду
Г) Чисте небо, не боїться ні блискавки, ні грому
Д) Ой пливи віночку , тихо за водою

1-д

2-а

3-в

4-б

г)- лишнее предложение

Відповідь:

1 – Д;

2 – А;

3 – В;

4 – Б.

    я завжди мріяв зробити щось "не по-людські". ну обікрасти банк чи угнати машину було б занадто, а ось прогуляти урок виявилося якраз доречним. я і є завдання не вивчив, і з вчителем сперечався на минулому занятті (раптом він ще не забув? ) та і, взагалі, це не моє.    продзвенів дзвоник, почалася , а я тихенько пройшов повз дверей кабінету, і зійшов до виходу. на порозі я спіткнувся, а коли піднявся, обтрусив коліна і підвів очі, то побачив неймовірне. переді мною стояв високий бородатий чоловік у незвичайному вбранні, схожому на те, що носили давні греки. він представився піфагором. я щось запідозрив. - ти піфагор? я десь чув це ім*я - так, я відомий давньогрецький . ти думав, що якщо втечеш з уроку, то втечеш від ? , - відповів новий   знайомий. - я хочу показати тобі, що , як і будь-який інший предмет, надзвичайно важливі і необхідні. тут він взяв мене за руку і ми опинилися у дивному місці. всі будинки нагадували більше руїни, ніж приміщення для життя. поле було дивно оброблено: на одній стороні пшениця була скошена, на іншій   - ще ні. орачі мали дивні серпи, які не здатні були нічого скосити, і люди кидали їх від злості. одяг був якийсь тісний, весь у латках, і нагадував костюми, які шила маленька дівчнка. - чого тут все так дивно? , -запитав я - це місто, де люди не вчили . вони не змогли побудувати правильні будинки, наледним чином обробити поле і пошити зручний одяг. ходім далі. і ми увійшли до одного з цих будинків. раптом почувся страшний гуркіт і мій товариш закричав: -тікаймо, це обвал! тут так часто буває! я вибіг, але опинився не в тому місці, а вже стояв біля дверей кабінету . я постукав -вибачте, можна