твір спогад як я придбала іграшку (если что игрушка это маленькая лисичка с фиолетовыми глазками

Відповідь: Мені ще досі згадується той день, коли я придбала свою улюблену іграшку - маленьку лисичку з фіолетовими глазками. Це було незабутнє пригода, яку я запам'ятала назавжди.

Все почалося у суботу ранком, коли я йшла з батьками на місцевий ярмарок. Це було моє улюблене місце, де я завжди знаходила щось цікаве. Я з нетерпінням очікувала цього дня, надіючись знайти щось особливе.

Прийшовши на ярмарок, я миттєво помітила крамницю з різноманітними іграшками. Я побігла туди, мов ракета, і замерла перед великим вікном, де були виставлені наймиліші іграшки. Мої очі зачарувалися однією з них - маленькою лисичкою з фіолетовими глазками. Вона була така симпатична і зваблива, що я знала, що це саме те, що я хочу мати.

Я швидко знайшла батьків і з яскравими очима показала їм свою знахідку. "Можемо якусь мить подивитися на цю іграшку?" - попросила я, збираючи всі свої аргументи. Вони погодилися і разом ми увійшли до крамниці.

Я взяла лисичку у свої руки і відчула, як вона ніжно лягає в долоні. М'яке пухнасте хутро і великі фіолетові глаза робили її ще милішою. Я не могла відірвати погляд від цієї чарівної іграшки.

"Тато, мамо, чи можу я її мати? Будь ласка!" - попросила я зі слізками щастя в очах. Мої батьки помітили, як я сильно хотіла цю лисичку, і, зважаючи на моє

хороше поводження, вони погодилися.

Моє серце зраділо, коли батьки оформили покупку, і лисичка стала моєю. Я дякувала їм неодноразово і обіцяла добре ставитися до неї і берегти її завжди.

З того дня лисичка стала моїм найкращим другом. Ми проводили разом безліч часу, граючись і розповідаючи одне одному таємниці. Вона завжди була поруч, коли мені було сумно або я потребувала до . Моя іграшка стала символом любові і турботи, яку мені дарували мої батьки.

Кожного разу, коли я дивлюся на свою маленьку лисичку з фіолетовими глазками, спогади про той день знову оживають у моїй пам'яті. Це був не лише придбаний предмет, але й почуття любові і радості, які пов'язані з ним назавжди.

Объяснение:

Я завжди любила іграшки, але особливо мріяла про маленьку лисичку з фіолетовими очима. Одного дня я випадково знайшла її в улюбленому магазині на полиці. Я була щаслива, але недостатньо матеріально готова купити її. Я зробила все можливе, щоб зібрати необхідну суму грошей і нарешті придбала свою мрію. Тепер моя маленька лисичка стала моїм найулюбленішим предметом у кімнаті, і я завжди згадую той день, коли я її купила і як довго очікувала на цей момент.

Уставленні до дівчат-кріпачок панночка жорстока й ненависна, вона змушує їх постійно працювати, та ще й сердиться, коли бідні підуть обідати та відірвуться від роботи. та найбільше потерпала від неї устина, на якій та зривала все своє зло, роздратування, неначебто це не жива мисляча істота, а якась тварина чи бездушна річ: «вона мене й щипає, й штрихає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає — чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною! » одного разу панночка навіть трохи не задушила устину через те, що та не так її заплітала. як бачимо, панночка втрачає будь-які звичайні людські моральні принципи в ставленні до кріпаків. такою ж була інститутка в особистому житті. коли вона закохалася в полкового лікаря, то навіть до нього ставилася, немов до свого прислужника, а не до такої ж людини. устина говорить про її почуття: «якось дивно полюбила, не по-людськи». вона ніби хизується перед іншими панночками, що зуміла приборкати такого гордого красеня. панночка спочатку хоче втерти носа всім іншим дівчатам, до того ж вона думає, що лікар бідний, то й не має в ньому особливого інтересу. у бажанні володарювати людьми панночка доходить до абсурду, коли, наприклад, забороняє лікареві напитися води, хоч його й мучить спрага. коли ж дізнається, що лікар має статки, зразу ж вирішує вийти за нього заміж. дуже характерним є епізод, в якому панночка повідомляє, що дарує молодим дубки. лікар тоді замріяно згадує, що тут вони закохалися, що «садок зелененький, квітчастий» там. а панночка сміється з нього, думаючи тільки про прибутки від цього маєтку: «садок зелененький, садок кві ти згадай, серце, які дубці дохідні! » ці холодні слова якнайкраще показують її духовну нерозвиненість, дрібність її натури. на хуторі, ставши повноправною господаркою, панночка все більше навісніє, намагаючись витиснути з маєтку більше зиску: «люди прокидались і лягали, плачучи, проклинаючи її усе пригнула по-своєму молода пані, усім роботу тяжку, усім лихо пекуче із-найшла. каліки нещасливі, діти-кришеняточка, й ті в неї не гуляли; здавалося усяке діло каторгою. стоока наче вона була, все бачила, всюди, як та ящірка, по хутору звивалась; тільки погляне, то наче за серце тебе рукою здавить». дійсно, в очах кріпаків панночка поставала не як людина, а як якась страшна потворна істота, ящірка, уособлення зла й страждання