надо сочинение на тему "актуальність проблем, порушення у творах сучасної літератури"

Пора визнати що сучасна українська література переживає різносторонню кризу. Ситуація складається так, що перспективи для молодих талановитих авторів стають все більш стислими: ринок літератури розкиданий і неконтрольований, авторське середовище надто локалізоване. Сучасна українська література, як одна з культурних галузей, не має конкретного “входу” для авторської реалізації в цій галузі, не має відповідного середовища, супутньої мотивації і, що теж дуже важливо - грошей. Чому так, і що з цим робити? Багато часу і енергії було вкладено щоб знайти відповіді на ці питання, тому певні висновки та ідеї все ж сформувалися. Далі, будуть наведені ці самі можливі причини, та запропонована альтернативна модель для покращення ситуації. неможливо, або дуже дорого через велику конкуренцію. Проте навіть якщо вийде, то тиражування в Україні дуже мале - менше ніж 50 тис. примірників, тому враховуючи націнку за друк, заробіток видавництва і книгарень, і ціна книги вийде високою для читача, і заробіток автора буде не дуже великим. Існують менші видавництва, які пропонують значно менший тираж і відповідно меншу ціну за послуги, але сума для більшості все одно залишається великою, тому лишається давній, перевірений і дійсно робочий в Україн іб - самвидав.

«В дурно́м о́бществе» — рассказ[1] Владимира Короленко, почти полностью написанный им в годы пребывания в якутской ссылке (1881—1884). Позже автор работал над ним в 1885 году в Санкт-Петербурге, в доме предварительного заключения, где ему пришлось провести несколько дней.

Впервые напечатана в журнале «Русская мысль» в № 10 за 1885 год.

В одной из своих кратких автобиографий Короленко, касаясь рассказа «В дурном обществе», говорит: «Многие черты взяты с натуры, и, между прочим, самое место действия описано совершенно точно с города, где мне пришлось оканчивать курс»[2]. Здесь имеется в виду город Ровно (названный в рассказе «Княжье-Вено»), где Короленко учился, начиная с третьего класса реальной гимназии. В образе судьи автор воспроизвел некоторые черты своего отца.

Прообразом старого замка, где проживали городские нищие, послужил дворец князей Любомирских в Ровно. Деревянный замок, построенный Марией Несвицкой в XV веке, был значительно перестроен князьями Любомирскими, владевшими Ровно с 1723 года. Во времена детства Короленко замок уже был заброшен и служил пристанищем для бездомных и бродяг. В начале XX века дворец был разобран, в настоящее время на этом месте располагается гидропарк и стадион[3].

Объяснение: