Чи були виправданими надвисокі темпи індустріалізації

Відповідь:

Питання про виправданість надвисоких темпів індустріалізації не може бути давнім однозначним відповіддю. Індустріалізація, як процес переходу від ручної праці до машинної та виробництва на основі масового маштабування, мала як позитивні, так і негативні наслідки.

Серед позитивних аспектів надвисоких темпів індустріалізації можна відзначити:

Економічний розвиток: Індустріалізація сприяла зростанню виробництва, збільшенню доходів і створенню нових робочих місць. Вона сприяла підвищенню життєвого рівня багатьох людей і зменшенню бідності.

Технологічний прогрес: Індустріалізація стимулювала розвиток технологій і впровадження нових винаходів. Це покращило ефективність виробництва і прискорило розвиток інших галузей, таких як транспорт, комунікації та медицина.

Суспільні зміни: Індустріалізація вплинула на соціальні структури, сприяла формуванню нових класів та поширенню освіти. Вона також привела до змін в уявленнях про працю, роль жінок у суспільстві та інших аспектах.

Проте, надвисокі темпи індустріалізації також супроводжувалися негативними наслідками:

Екологічні проблеми: Швидкий розвиток промисловості призвів до забруднення навколишнього середовища, включаючи повітря, воду та ґрунти. Це призвело до екологічних проблем і загрози здоров'ю людей та природі.

Соціальні проблеми: Темпи індустріалізації можуть бути занадто високими для забезпечення належних умов праці, прав працівників та соціальної захищеності. Робочі умови можуть бути небезпечними, а експлуатація праці може призводити до соціального нерівноправ'я та нерівності.

Культурні зміни: Індустріалізація може призвести до втрати традиційних культурних цінностей життя. Розрив між сільським та міським середовищами може спричинити соціальну дезорієнтацію та втрату ідентичності.

Отже, в оцінці виправданості надвисоких темпів індустріалізації необхідно враховувати як позитивні, так і негативні наслідки, збалансовувати економічні та соціальні аспекти, а також ставити питання сталого розвитку та екологічної відповідальності.

Пояснення:

Начало царствования александра  1. отмежевание от политики павла. либеральные    друзья    (новосильцев,    чарторыйский, сперанский    и        амнистии. отмены запретов. реформы. замыслы преобразования высшей администрации. сперанский. создание министерства просвещения, главного правления училищ. смягчение цензуры. создание учебных округов. назначение их попечителей. отмена запрета вольных типографий, ввоза иностранной . указ сенату от 9-го февраля 02 г. об освобождении печати от излишних препон. цензурный устав от 9 июля 04 г. – самый либеральный из цензурных уставов. передача цензуры из рук полиции в ведомство просвещения. новые периодические издания. первые репрессии. расхождение между либеральными установками и практическим применением их. самоубийство радищева. отставка сперанского. радищевцы. пнин, его трактат «опыт о просвещении». попугаев. усиление консервативных тенденций. назначение голицына министром просвещения. сгущение реакционных настроений в европе и в россии. де местр, крюднер. священный союз. библейские общества. струдза, магницкий, рунич, филарет, аракчеев. изменение состава главного правления училищ. преследование куницына за сочинение «право естественное». разгром магницким казанского университета. разгром руничем петербургского университета. позиция уварова. преследование галича за сочинение « философских систем». цензурные придирки к карамзину и жуковскому. нападки на воспитанников царскосельского лицея. пушкин и александр 1-й. ода «вольность». ссылка поэта на юг, затем в михайловское. цензор красовский. подготовка нового цензурного устава, проект магницкого. его записка об изъятии из университетских курсов философии. отставка голицына и назначение  41министром просвещения шишкова. подготовка им и утверждение в 26 г. цензурного устава (так называемого. «чугунного устава», самого строгого и невозможного к исполнению из всех российских цензурных уставов). смерть александра 1. легенды, связанные с ней. проблема ощущения александром 1-м вины за убийство отца и неизбежности кары за это. «посмертные записки старца федора кузьмича» л.н. толстого. уголовное дело против короленко за их публикацию. восстание декабристов – кровавое завершение царствования александра1  .    обе цитаты в названии главы из пушкина. первая – оценка начала царствования александра 1. вторая – характеристика царя в более позднее время его  деятельности. обе – справедливые.        в ночь на 11 марта 1801 г. павел1  убит заговорщиками, а 12 марта на престол вступил его сын  александр 1  (март 1801 -декабрь 1825). его воцарение радостно . люди целовались на улице. сразу появились круглые шляпы, фраки, жилеты, запрещенные павлом. в первый же день александр, отмежевываясь от политики своего отца, издает манифест, в котором объявлено, что он будет царствовать «по законам и по сердцу августейшей нашей бабки» (86). начинается новая эпоха. условно ее можно разделить на два периода: до и после 1812 г. но отдельные события, предвещающие второй период, начинают появляться ранее, где-то около 1810 г. с первых дней новый царь привлек доброжелательное внимание общества, вызвал восторженное обожание. сторонник просвещения, воспитанник швейцарца фредерика сезара лагарпа, республиканца по своим убеждениям,    красивый, любезный, вежливый. но и лукавый, хитрый, двуличный, мнительный. о нем сохранились самые противоположные оценки современников и потомков, от безусловных похвал до резкого осуждения. в.о. ключевский писал о нем: «он принес на престол больше благих желаний, чем практических  средств для их осуществления». «коронованным гамлетом», - называл его герцен. резко отзывался об александре 1 пушкин: властитель слабый и лукавый,                                                          плешивый щеголь, враг труда,                                                          нечаянно  пригретый славой                                                          над нами царствовал тогда.