Укажи справжнє ім’я Марії Заньковецької (Анна Багряна «Маленька Ляпутета»)

Справжнє ім'я Марії Заньковецької, яка написала роман "Маленька Ляпутета", було Марія Олександрівна Кюрі.

«…несподiвано зовсiм, коли вiн зводив очi на зеленi царинки, де спочивало в копицях сiно, або на глибокий задуманий лiс, злiта до нього давно забутий голос: iзгадай мнi, мiй миленький, два рази на днину, а я тебе сiм раз на годину… тодi вiн кидав роботу i день пропадав» «i коли так молились, iван був певний, що за плечима у нього плаче, схилившись, марiчка…» 

«безжурна молодiсть й радiсть знову водили його по сих безлюдних верхах, таких мертвих й самотнiх, що навiть лiсовий шепiт не мiг вдержатись там та спливав у долину шумом потокiв»

цитатна характеристика марічки

«…погляд у марійки м’який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний…» 

«одначе її тонке, ніжне обличчя з ясними лагідними очима усмиряло враження її занедбаного вигляду.»

«була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали її п’ятно старості.»

палагна

«його палагна була з багацького роду, фудульна [горда, пихата, зарозуміла], здорова дівка, з грубим голосом й воластою шиєю».  «на добрім хазяйстві палагна набралась тіла, стала повна й червона, курила люльку, носила пишні шовкові хустки, а на воластій шиї блищало в неї стільки намиста, що челядь із заздрощів аж розсідалась».

юра

«він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар [злий дух, чаклун]. у своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржинки (худоби) й людини, його боялись, але потребували всі».

щезник 

  «на камені, верхи, сидів щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру».

чугайстир 

«він був без одежі. м’яке темне волосся покривало все його тіло, оточувало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді й звисало на грудях… се був веселий чугайстир, добрий лісовий дух, що боронить людей од нявок. він був смертю для них: зловить і роздере».

нявка

  «він бачив перед собою марічку, але йому дивно, бо він разом з тим знає, що то не марічка, а нявка. йшов поруч із нею й боявся пустити марічку вперед, щоб не побачить криваву діру ззаду у неї, де видно серце, утробу і все, як се у нявки буває»