Зробити тематичні виписки Досягнення та перспективи України в освоєнні космосу Щорічно 12 квітня відзначається Міжнародний день космонавтики. Саме цього дня в 1961 році Юрій Гагарін вперше відправився в космос і облетів планету за 108 хвилин. В Україні 12 квітня відзначається День працівників ракетно-космічної галузі й на це є вагомі причини, адже ще нещодавно наша країна входила до топ-5 країн за кількістю космічних запусків. І навіть Ілон Маск визнав, що українські ракетобудівники круті. «Слово і Діло» пропонує подивитись, який внесок в освоєння космосу зробили українські вчені, конструктори, інженери та як справи в космічній галузі сьогодні.

З Державним космічним агентством України співпрацюють практично всі космічні держави світу. Перший український космонавт Леонід Каденюк побував у космосі двічі разом з американськими астронавтами.
З останніх досягнень можна відзначити успішний тест двигуна першого ступеня космічної ракети Alpha, до якої також доклались українські розробники. У березні 2019 року в американському Техасі на тестовому майданчику приватне аерокосмічне підприємство Firefly Aerospace провело пробний запуск нової ракети.

Її виробництво розташоване в Техасі, в той час як українські працівники компанії в Центрі досліджень і розробки в Дніпрі розробляють частину обладнання. Два роки тому Firefly Aerospace викупив український бізнесмен і розробка Alpha відновилася. Компанія планує з 2021 року запускати дві такі ракети на місяць, а перший запуск у космос запланований на кінець 2019 року.

Навіть засновник американської компанії SpaceX Ілон Маск, який планує колонізацію Марса, визнав у своєму Twitter провідну роль України в становленні радянської, а пізніше й російської космічної галузі. 7 березня Маск написав, що «в Росії чудове ракетобудування й найкращий двигун, який зараз літає, – багаторазова версія нової ракети «Ангара».У коментарі до посту Маска написали, що велика частина «російської інженерії» бере витоки із СРСР і має українське коріння, а Російська Федерація за всі 28 років свого існування «не здійснила космічної революції й досі використовує стару радянську спадщину». У відповідь Маск написав, що «Україна дійсно зіграла головну роль».

Ще один успішний запуск ракетоносія середнього класу Antares, розроблений і створений в Україні, відбувся в 2017 році з космодрому в США. Конструкція першого ступеня ракети-носія спроектована українським державним підприємством КБ «Південне», виготовлена на ДП «Південмаш».

Найбільш видатними досягненнями українських розробників стало створення космічних апаратів «Січ-1», «Океан-О», АУОС і «Мікрон», ракетоносіїв «Зеніт-3SL», «Дніпро», «Циклон-3». На «Південмаші» сконструювали й виготовили понад 400 штучних супутників Землі.

З 1991 до 2018 року було здійснено 154 пуски ракет-носіїв, виготовлених за участю українських підприємств. У різні роки на наших ракетах-носіях відбувалося від 3 до 13% всіх запусків у космос.

У Державному космічному агентстві України підбили підсумки роботи за 2018 рік і відзначили, що зростання виробництва та реалізації продукції на КБ «Південне» збільшилося на 35,5%, на ВО ПМЗ ім. О. М. Макарова – на 56,5%, ДНВЦ «Природа» – на 116,1%. При цьому зростання експорту відзначається лише на КБ «Південне» та ВО ПМЗ ім. О. М. Макарова. Основний напрямок експорту – до країн ЄС, США. До бюджету країни надійшло 733 млн 368 тис. грн.

У загальнонаціональній науково-технічній програмі України на 2018-2020 роки передбачений запуск п'яти супутників. При цьому фінансування галузі залишає бажати кращого. Якщо в 2014 році «на космос» країна виділила 3,6 млрд грн, то в 2015 році через витрати на війну ця цифра скоротилася до 2,8 млрд грн, а в 2018 році видатки на космічну галузь урізали до 2,5 млрд грн.

При цьому в українській космічній галузі працюють трохи більш ніж 16 тис. фахівців і середньомісячна зарплата в галузі становить 8 тис. 790 грн.

Раніше ми писали, що фінансування української космічної галузі найнижче порівняно з іншими космічними державами, але результат наших вчених, розробників і конструкторів вражає.
Також «Слово і Діло» детально розглядало внесок видатних українців у підкорення космосу.
Отримуйте оперативно найважливіші новини та аналітику від «Слово і діло» в вашому VIBER-месенджері.

Україна має значний внесок в освоєння космосу і володіє багатим спадщиною в цій галузі. Деякі досягнення та перспективи України в освоєнні космосу включають:

Співпраця з іншими космічними державами: Україна підтримує співпрацю з багатьма космічними державами світу через Державне космічне агентство України. Українські космонавти також брали участь у космічних місіях разом з астронавтами інших країн, зокрема з США.

Участь у створенні ракети Alpha: Українські розробники внесли свій вклад у створення космічної ракети Alpha, яка є спільним проектом з американським підприємством Firefly Aerospace. Це дає Україні перспективи для майбутніх космічних запусків.

Видатні досягнення в розробці космічних апаратів: Українські вчені та розробники створили космічні апарати, такі як «Січ-1», «Океан-О», АУОС і «Мікрон», а також ракетоносії, наприклад, «Зеніт-3SL», «Дніпро» і «Циклон-3». Також було виготовлено понад 400 штучних супутників Землі.

Важливий внесок в космічну галузь: З 1991 до 2018 року Україна здійснила 154 пуски ракет-носіїв, вироблених за участю українських підприємств. Українські компанії також виявилися успішними у експорті космічної технології до країн ЄС та США.

Объяснение:

Встретив Мери впервые, Печорин сразу отмечает в

ее облике черты, указывающие на принадлежность

к аристократическому обществу.

Мери одета"по строгим правилам лучшего вкуса: ничего лишнего";

ее походка легка и благородна; от нее вест"неизъяснимым ароматом" .

Кроме того, княжна прехорошенькая .

Печорин влюбляет в себя княжну из желания развеять

скуку, досадить Грушницкому или бог знает из какого другого.

Ведь он даже сам не понимает, зачем это делает.

Она видит настойчивость Печорина - и, естественно, делает вывод,

что он ее полюбил. Она слышит его странные речи, понимает,

что перед ней человек необыкновенный; она полюбила его,

она готова на самопожертвование, на пренебрежение всеми

законами общества: готова первая сказать о своей любви -

первая! значит, она надеется, верит, что вслед за ней и

он скажет о любви. А он молчит. И, наконец, она добивается от

него единственного слова: "Зачем? "

Но не понимает она Печорина, не его любит, а модного героя.

Она влюбляется в него так же, как едва не влюбилась в

Грушницкого, - в этих столь разных людях она-то видит одно

и то же: маска разочарованности Грушницкого для нее не

отличается от трагедии разочарования Печорина.

Если бы Печорин не приехал на воды, она преблагополучно

влюбилась бы в Грушницкого и, сломив сопротивление

маменьки, вышла бы за него замуж, была бы с ним счастлива.

Но разве она виновата, что молода и начиталась романов,

ищет героя и готова увидеть его в первом встречном.

Ищет-то она Печорина - как всякая женщина, она мечтает о том,

чтобы ее полюбил человек сильный и одинокий,

хочет стать для него целым миром, утешить его и обогреть,

принести ему радость и покой.

Может быть, она как раз и обрела бы свое счастье,

не появись на водах Печорин: целую жизнь прожила бы,

сохраняя иллюзию, что ее избранник Грушницкий, что она

своей любовью его от несчастий и одиночества.

В том-то и состоит вся сложность человеческих отношений,

что даже в любви - в самой большой близости душевной,

какая может быть, люди не до конца понимают друг друга -

нужны иллюзии, чтобы сохранить уверенность и спокойствие.

С Грушницким у Мери могла бы сохраниться иллюзия

своей необходимости любимому человеку, а ему хватило бы

для счастья преданности и любви княжны Мери,

тихого домашнего очага.

Но явился Печорин.

Другая девушка, может быть, и не заметила бы разницы между

ним и Грушницким.

У Мери достало ума и душевной тонкости, чтобы понять его.

Но, поняв, что Печорин - настоящий, а Грушницкий - подделка,

она стремится одарить Печорина тем счастьем, которым

удовольствовался бы Грушницкий. Печорину не нужен покой,

не нужны тихие радости, не нужен целый мир, заключенный

в одной женской любви, не нужна Мери - как ей это понять,

как с этим смириться?

И в чем ее вина - разве что в молодости, искренности,

вере в людей, но ведь за все это нельзя осудить.

Остается только сочувствовать ей, а осуждать Печорина.

Если бы, забавляясь игрой с Мери, он по не думал

о ее мученьях, не представлял себе, сколько страданий

ей приносит, отгонял от себя мысль о ее душе -

это было бы полбеды. Но он прекрасно представляет себе,

что происходит в сердце Мери, - и не только не гонит,

но лелеет мысль о ее страданиях:"…она проведет ночь без сна и

будет плакать. Эта мысль доставляет мне необъятное наслаждение.

Есть минуты,

когда я напоминаю Вампира!"

Какое душевное право имеет человек быть так жесток?

Никакого. Он должен был оставить Мери в покое, не вмешиваться,

не танцевать с ней на бале, не добиваться приглашения

в ее дом, не дразнить Грушницкого…

Но он не может не вмешиваться!

Он не умеет жалеть, не хочет щадить; на том основании,

что ему плохо, он обрекает на страдания всех

Объяснение:

ге