"Місто" В.Підмогильного скласти план сюжетної лінії Степана (обов'язково з використанням цитат)

Объяснение:

План сюжетної лінії Степана в романі "Місто" В. Підмогильного:

Вступ:

Відображення характеру Степана та його близькості до природи:

"Степан жив в лісі, де на його очах смерті й народжувалися дива" (розділ 1).

Дитинство і юність Степана:

Переживання втрати батьків та знайомство з лісником:

"У мене батьки померли, а я пішов до лісника Яреми Веселого" (розділ 2).

Захоплення природою та вивчення лісового життя:

"Він ігав за деревами, птахами, тваринами і знаходив усе нове і дивне" (розділ 3).

Доросле життя Степана:

Праця лісничого та побудова свого маленького світу:

"Степан заводив собі хатку на межі великого гаю" (розділ 4).

Відносини з оточуючими та роздуми про сенс життя:

"Він сумував і розмовляв з хаткою та деревами" (розділ 5).

Кульмінація:

Конфлікт із заможними селянами, які прагнуть витиснути Степана з лісу:

"Наслідувала тісна боротьба за ліс, і Степан не здавався" (розділ 6).

Розв'язка:

Перемога Степана та його проголошення лісником:

"Скажіть, ви знаєте, що Степан Мур побудував хату у тому лісі, і хто нікому не дав ділати шкоди йому та лісовій природі?" (розділ 7).

Висновок:

Підкреслення важливості природи та боротьби за збереження її:

"Степан жив у вічному храмі природи і своїм прикладом показував, як треба кохати землю і її дари" (розділ 8).

Цитати з роману "Місто" В. Підмогильного до детальніше розкрити характер Степана та відобразити його відношення до природи та людей.

Предком современных русского, украинского, белорусского языков был древнерусский (или восточнославянский) язык. В его истории можно выделить две основные эпохи: дописьменную (от распада праславянского языка до конца X в.) и письменную. Каким был этот язык до возникновения письменности, можно узнать лишь путем сравнительно-исторического изучения славянских и индоевропейских языков, так как никакой древнерусской письменности в то время не существовало.

Распад древнерусского языка привел к возникновению русского (или великорусского) языка, отличного от украинского и белорусского. Это произошло в XIV веке, хотя уже в ХII-ХIII веках в древнерусском языке наметились явления, отличавшие диалекты предков великорусов, украинцев и белорусов друг от друга. В основу современного русского языка легли северные и северо-восточные диалекты Древней Руси (кстати, русский литературный язык также имеет диалектную основу: ее составили центральные средневеликорусские акающие говоры Москвы и окружавших столицу деревень).

Объяснение: