Твір на тему пісенно-поетична творчість Андрія Малишка

ответ:
3 дитячих років ми чули, як співали наші мами і бабусі "Пісню про рушник",
"Ми підем, де трави похилі", "Білі каштани", "Стежина", "Цвітуть осінні, тихі небеса". | тільки зараз ми дізналися, що всі ці пісні належать одному авторові - Андрію Малишку.
Пісенність - одна з найголовніших прикмет усієї поезії Малишка. Його поетичне мислення завжди було взаємоповʼязане з елементами народнопісенної поетики. Це й забезпечило активну співпрацю композиторів з поетом та широку популярність пісень на тексти А.
Малишка. Музику до його поетичних творів писали такі відомі композитори,
як Л. Ревуцький, П. Майборода. А. Штогаренко, П. Козицький, М.
Вериківський, С. Козак, О. Білаш та інші.
Мабуть, найвідомішим твором пісенної спадщини Малишка є пісня "Рідна мати моя" ("Пісня про рушник"). Вона була написана до кінофільму "Літа молоді" і здобула велику популярність серед народу, стала народною перлиною. Кожен рядок цієї пісні випромінює доброту і любов, пройнятий материнським теплом і синівською вдячністю. У поезії створено узагальнений образ матері, що "ночей не доспала", що передавала своєму синові любов до Вітчизни, до природи, до всього прекрасного. Мати перед дальньою дорогою дає сину "рушник вишиваний", де вимережила своїй дитині долю, долю серед тихого шелесту трав, "в щебетанні дібров". Цей рушник оберігатиме сина в дорозі і буде нагадувати йому про сонячне дитинство, розлуку з рідним краєм і найдорожчою людиною. Своєрідна форма поезії наближає її до пісні. Рефрен надає співучості, ніжності, ліричності, народності. Твір насичений епітетами, яскравими метафорами.

Вотличие от многих романтиков, у которых фантастическое и реальное резко разделены и существуют сами по себе, у гоголя фантастика тесно переплетается с реальностью и служит средством комического или сатирического изображения героев, она основана на народной стихии. его солоха («ночь перед рождеством» ) разъезжает на помеле, заигрывает с чертом, с дьячком. она и ведьма, и в то же время бойкая и ловкая деревенская баба, которой завидуют другие женщины. солоха показана гоголем с лукавой насмешливостью, чему фантастика воспринимается как условный гротеск, юмор, переключается в бытовой, сатирический план. пожилая солоха, которой следовало бы, стоять в храме “у самого входа”, “надевши яркую плахту” и “синюю юбку, на которой сзади нашиты были золотые усы”, становится впереди всех - “прямо близ правого крылоса”, так что дьяк “закашливался и прищуривал невольно в ту сторону ” (“из читаемой им книги”, - добавлял гоголь в черновой . в самый раз прельщенному дьяку было бы прочесть в это время в богослужебной книге такие строки: “рассеянный мой ум собери, ” (триодь цветная) .  солоха лицемерна, но красива и обаятельна (баба - ягодка опять) , иначе бес не обвинял ее в отсутствии страсти. и безусловно в бога верит как-бы понарошку, иначе не устраивала посиделки в самый строгий пост - рождественский сочельник.