Прочитайте текст, визначте тип мовлення, дайте відповіді на питання.

Улітку в теплі, погожі дні намагайтеся більше
бути на свіжому повітрі - в лісі, біля річки.
Купайтеся, але не до посиніння. Загоряйте, але
не перегрівайтеся на сонці. Грайте в м'яча, в інші
рухливі ігри. Ходіть у походи. Пам'ятайте:
сонце, повітря і вода - найвірніші ваші друзі.

1.До якого типу мовлення належить даний
текст? Доведіть.

2.Випишіть дієслова, доберіть до них синоніми.

3. Запишіть по 1 прислів‘ю та приказці про
сонце, повітря і воду.

Відповідь:

1. Даний текст належить до настановчого типу мовлення. Це можна встановити, оцінивши його зміст і основні характеристики. В тексті даються певні рекомендації, поради та інструкції щодо того, як треба поводитися під час літніх днів і як користуватися сонцем, повітрям і водою для свого благополуччя.

2. Дієслова, що зустрічаються в тексті:

намагайтеся (синонім: старайтеся)

бути (синонім: перебувати)

купайтеся (синонім: плавайте)

загоряйте (синонім: сонячіться)

перегрівайтеся (синонім: нагрівайтеся)

грайте (синонім: гуляйте)

ходіть (синонім: прогулюйтесь)

пам'ятайте (синонім: запам'ятовуйте)

3. Прислів'я про сонце, повітря і воду:

"Сонце - це джерело життя."

"Повітря - це основа нашого дихання."

"Вода - це розкіш для організму, треба пити достатньо."

Приказка про сонце, повітря і воду:

"Сонце, повітря і вода - три скарби, що треба берегти."

Читати в оригіналі, кілометрів із три, працював у бібліотеці, нависає наді мною, дивитися в очі, зазирати у вічі, я з тобою, ти зі мною, була в Одесі, колиска з ясена, говорити зі сватом, вітер із снігом, стукати у двері.

У вживаємо для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

між приголосними: наш учитель, десь у хлібах кричав перепел;
на початку речення перед приголосним: У присмерку літають ластівки так низько (Д. Павличко);
незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв і под.: сидимо у вагоні;
після паузи, що на письмі позначена комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: Стоїть на видноколі мати – у неї вчись (Б. Олійник).

В уживаємо для того, щоб уникнути збігу голосних:

між голосними: У нього в очах засвітилася відрада (Панас Мирний);
на початку речення перед голосним: В очах його жила надія;
після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, льв, св, хв і под.): Пішла в садок вишневий (Т. Шевченко).