Виписати художні засоби з поезії "О слово рідне! Орле скутий!" Епітети: слово рідне, орле скутий, співочий грім, зорі блакитноокі, шовковий спів, степи широкі, левій рев, дощі судні.
Метафора: Музика зір блакитнооких, Дніпра левій рев, слово сонцем стань, розтелися дощами судними.
Антитеза: (протиставлення) «Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам'ятно забутий.», «О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань!».
Анафора: (єдинопочаток) О слово рідне! Орле скутий!
Риторичні звертання: «О слово рідне! Орле скутий!», «О слово рідне! Шум дерев!».

Метафора: використання образного зв'язку між словами та предметами для підсилення враження. Наприклад, у поезії можна зустріти таку метафору: "О слово рідне! Орле скутий!" - слово порівнюється з орлом, який символізує силу, волю та могутність.

Анафора: повторення одного й того ж слова чи фрази на початку рядків або речень для створення емоційного акценту. Наприклад, "О слово рідне! О слово вільне!" - використання анафори надає поезії ритмічності та підкреслює значення слова.

Епітет: використання характеристичного прикметника для підкреслення особливостей предмета чи явища. Наприклад, "вільне слово", "сквірчить совість" - вжиття таких епітетів додає поезії емоційності та зображувальності.

Оповідний стиль: використання живописних описів та деталей, що дозволяють читачеві легше уявити ситуацію. Наприклад, "Бачу, як народи вставляться рядами, Всяк піде вперед і себе врятує" - такий опис створює образ людей, що об'єднуються та встають на захист своїх інтересів.

Відповідь:

                          Заповіти наших предків.

  Наші предки передавали, заповідали нам через покоління любов до рідної землі, до Батьківщини. З давніх-давен, українці займалися сільским господарством, адже територія України має надзвичайно родючі та плодовиті землі. Сусідські племена (князівства, держави) завжди зазіхали на нашу землю, а наші пращури боронили її, як могли.

  Сьогодні, на жаль, історія повторюється. Сусіди захотіли (під видом до ) відібрати нашу землю. Небайдужі зібралися і пішли захищати Україну-неньку від загарбників.

Минуле нерозривно пов'язане з сьогоденням і, звісно, з майбутнім.

  Метою кожного українця/українки є збереження створюваних сторіччями надбань у вигляді предметів культури та мистецтва, традицій, звичаїв і так далі. Збереження існуючого та створення нового, постійний розвиток.

Також, неодмінно, треба завжди залишатися людиною, не дивлячись ні на що.