Написати фанфік до балу, з казки мауглі

маленькі шматочки!

– Тоді, може ти спочатку доженеш мене?

– Легко!

А далі все відбувалося за нашим планом. Мауглі підбіг до схованої між листям клітки, легко стрибнув на гілку, а Тигр опинився всередині. Спочатку він намагався перекусити гілки, з яких була зроблена клітка, хотів пролізти між ними, а потім гірко заплакав і сказав:

– Друзі, відпустіть мене, будь ласка. Присягаюся, що більше ніколи не буду порушувати Закони і буду поважати всіх мешканців Джунглів.

Нам стало шкода Шер-Хана, тому ми випустили його на волю. Він був дуже задоволений і запропонував влаштувати «Велике свято друзів». А я розповіла, як святкують Новий рік в Україні, як готують подарунки, влаштовують хороводи. Мені, як гості, звірі приділяли найбільше уваги. Кожен з них хотів щось подарувати мені на пам’ять про Джунглі. Мауглі приніс мені чудову квітку. Вона мала ніжний рожевий колір і чарівний аромат. Я була у захваті…

– Донечко, прокинься, ми прилетіли, – почула я тихий мамин голос.

– Мамо, я що спала? – спитала я.

– Так, ти спала всю дорогу і не бачила, як чарівно виглядають Джунглі зверху.

– Так, мені теж дуже шкода.

– Збирайся, скоро ми будемо виходити, – сказала мама.

Я вже хотіла закрити книгу, коли помітила поруч з нею рожеву квітку…

«Я спала, чи ні?» – запитала я сама в себе. Але звідки взялася ця прекрасна квітка? Напевно, така пригода могла статися зі мною тільки у Новорічну ніч.

Тоді я не знайшла відповіді на свої запитання. Але для себе точно вирішила, що в майбутньому стану науковцем і буду досліджувати природу Джунглів.

Хочу поділитися з Вами записами з мого щоденника

Чи знаєте ви, що:

Вовк – хижак зі складною поведінкою. Він має гострі зуби, може перекусити оленя до хребта. Але ті ж самі зуби здатні перенести яйце, не роздавивши його, і дитину, не подряпавши її.

Вовки обирають для лігва глухі місця біля води, бо вони багато п’ють. При небезпеці залишають житло і переносять дітей до іншої схованки.

Вовчиця народжує від 2 до 8 вовченят. Вона дуже терпляча і любляча мати. Вовченята можуть скубти її за вуха, гратися з її хвостом, але вона ніколи не б’є щенят. Таким же м’якосердечним до дітей є і вовк, але його дітлахи бачать менше, бо він більшість часу полює, щоб нагодувати сім’ю.

Вовки дуже бережно ставляться до батьків. Якщо батьки загинуть, то вовченят вигодовує і навчає інший вовк. Малі дуже люблять своїх батьків. Між собою вовченята живуть досить миролюбиво, часто граються, кусаючи один одного.

При зустрічі молоді вовки повинні бути уважними до старших, чемними і стриманими. Вовки вміють посміхатися і навіть співати. Спілкуються за до жестів: передня лапа, відкинута вбік – знак привітання.

Ведмеді самовіддані, коли захищають своїх дітей, але строгі: часто за непослух дають ляпаси ведмежатам.

Удень пантера спить, полює ночами, може спати на дереві, непомітно ховаючись між листям, тільки хвіст звисає.

Іноді тигр нападає на людей. Найчастіше – це каліки від народження.

Вовки дуже бояться сказу. Якщо вовк скажений, він себе не пам’ятає. З мутними очима, у кошлатій шубі бродить, не розбираючи дороги, і всіх хоче вкусити, сіючи навколо страх.

Выразил свои сомнения, свое негодование, свою скорбь в великолепной поэме "пугачев".  в этой драме не была для есенина самоцелью, он не стремился детализировать крестьянские войны. в стихах больше просматривается современная россия, нежели времена екатерины второй. романтический цвет, в который окрашены фигуры пугачева и его сподвижников, несет в себе кровавый сполох двадцатых годов двадцатого века.  патетика монологов пугачева и хлопуши, мечта и стремление восставших "новой жизнью жить" — все это идиллические сомнения и надежды автора. и все же пугачев в поэме явно и подчеркнуто одинок. почти как сам есенин. и ностальгическая тоска ("как же смерть? разве мысль эта в сердце поместится, когда в пензенской губернии у меня есть дом? "), и надрыв духовный ("неужель под душой так же падаешь, как под ношей? ") типичны для автора поэмы.  внимательного читателя "пугачева" обязательно остановят некоторые особенности стиля этой поэмы. в таких строках, как "ржет дорога в жуткое пространство", "пучились в сердце жабьи глаза грустящей в закат деревни", и во многих других отразилось переживавшееся тогда есениным увлечение имажинизмом. это сказывалось в прихотливости образной системы, нарочитом соединении разнородных лексических слоев, вычурности метафор, повышенной эмоциональности, почти "крикливости" стиха.  тем не менее многие строки сохранили прежний есенинский стих колокол луны скатился ниже,  он, словно яблоко увянувшее, мал.  благовест его лучей стал глух.  уже на на шесте громко заиграл  в куриную гармонику петух.  считается, что трагический конец героя и предательство сподвижников показали, как есенину становится чужда идеализация крестьянства. так ли это? есенин был порабощен городом, но из деревни он тоже вырос, как вырастают из штанишек. ему некуда было возвращаться, именно поэтому бунт был замкнут на себя и неизбежно обречен.