Хто гримав на Михайло коли той не хотів читати

Ето была его мама

Добридень, кобзарю! я зараз живу на ,,вольній україні,, як ти й хотів. та маю питання до тебе, тарасе, чи ж то краще живеться нам - українцям -  тепер? чи не даремно ти своє тіло і душу народу нашому заповів, весь вік трудився, не здавався, боровся й правду захищав? тепер не краще ми живемо. ми злидарюємо, напевно аби не крали тих грошей, що простолюд так довго заробляє, якби не родич-брат давній тепер не прагнув наших діток оді якби, якби, та видно не судилось нам добре жить. тікає молодь з україни і залишає чужаків на батьківщині панувать. хоча тепер все ж краще жити. робити можеш що хотіти, де заманеться, будь-коли. писати й говорити можна те, що так давно болить в тобі. та що слова, як краплею о камінь: тисячоліття треба, щоб робить й перемогти всі лиша, що серце носить і душу гнітить. вибач, за пунктуаційні помилки: набирала швидкоруч.