Українська мова.

ів.

Завдання 24-29.

З детальним поясненням.

24. А — кОлесо : іменники в родовому відмінку однини (кого? чого?) мають наголос переважно на закінченні, це слово виняток.

25. Д — ненАвисть : похідні форми від слова нена́висть мають наголос на другому складі.

26. Г— чорн О зем : у складних іменниках сполучний голосний є наголошеним.

27 . В — урочИсто : у прислівниках, утворених від суфіксально-префіксальних прикметників, а також із прийменниково-прикметниковими сполученнями, наголос падає на той же склад, що й у відповідних прикметниках.

28. Д — експЕрт : запозичене слово, зАпонка: іменники жіночого роду з суфіксом <к> . зберігають наголос мови-джерела , зАпонка :

29. В — фОльга : запозичені слова зберігають наголос мови-джерела , листопАд : складних іменниках сполучний голосний є наголошеним, але це слово виняток, Олень: в українській мові деякі слова мають наголос, відмінний від російського.

    дуже швидко пробігло спекотне літо, і тепер лісові ділянки, галявини, струмочки і ставки підпорядковані         до вересня. вранці вже прохолодно, а вдень гріє сонечко. воно ще нагадує про літнє тепло.        після довгої виснажливої роботи відпочивають поля, зібраний урожай в садах. тепер скрізь усе сповнене прохолодою осінніх місяців. часто на небі з’являються сірі хмаринки, мрячить нескінченний дощик. ніби поринувши у думи, затужив безмовний ліс. скоро на деревах не залишиться жодного листочка, гілки не будуть захищені від бездушних дощів і морозів.        ось кленовий листочок не поспішаючи вальсує в повітрі. ніби поринувши у думи перед довгими зимовими сновидіннями, сумно поскрипує немолодий вже дуб. навколо одягненого в мох трухлявого пенька розташувалися стрункі опеньки. їх тут дуже багато, всі вони так і хочуть потрапити в кошик. травка вся зблякла і опустилася до землі, і лише крихітні червонуваті зірочки вересу приносять радість.          ми бачимо, як високо в небі на прощання кружляють журавлі. вони прямують у теплі краї і сумно курличуть про те, що прийшла осінь. у такі миті нам стає сумно, ми починаємо розмірковувати про наше призначення у цьому прекрасному світі.