Життя та дитинство Марка Твена

Народився в сім'ї збіднілого теннессійського купця Джона-Маршала Клеменса (11 серпня 1798 — 24 березня 1847) і Джейн Лемптон-Клеменс (18 червня 1803 — 27 жовтня 1890 року). Він був шостою дитиною у сім'ї, в якій було семеро дітей і тільки четверо з них вижило.

Коли Маркові Твену виповнилося чотири роки, його сім'я переїхала у місто Ганнібал, де був річковий порт на Міссісіпі. Згодом Ганнібал стане прообразом містечка Сент-Пітерсберг у знаменитих романах «Пригоди Тома Соєра» та «Пригоди Гекльберрі Фінна». На той час Міссурі був рабовласницьким штатом, тому вже тоді Марк Твен зміг ознайомитися із рабством, яке буде згодом описувати й засуджувати в своїх творах.

У березні 1847 року, коли Марку Твену було 12 років, його батько помер від пневмонії. Наступного року Марк почав працювати помічником у друкарні.У віці 18 років він залишив Ганнібал, працював у друкарнях Нью-Йорка, Філадельфії, Сент-Луїса та інших міст. Він займався самоосвітою, багато часу проводячи в бібліотеці, таким чином отримуючи стільки знань, скільки він би зміг одержати, закінчивши звичайну школу[7]. У віці 22 років Твен повернувся в Міссурі. На шляху до Нового Орлеану Марк Твен подорожував на пароплаві. Тоді ж у нього з'явилася мрія стати капітаном корабля. У цей час така робота була вельми високооплачуваною — середня зарплата становила $250 на місяць, що дорівнює сьогоднішнім $155 000 на рік. 1901 році він одержав почесний ступінь доктора красного письменства від Єльського університету. У наступному році — почесний ступінь доктора права від Міссурійського університету.

Його останній твір — сатирична повість «Таємничий незнайомець» була опублікована посмертно 1916 року за незавершеним рукописом.

До того часу він уже тяжко хворів, а більшість членів його родини померли один за одним. Письменника турбували жорстокі напади стенокардії. Зрештою 21 квітня 1910 року у віці 74 років Марк Твен помер.

Відповідь:

1) Необхідно впевнитися в реальному існуванні роботодавця (як юридичної особи або суб’єкта підприємницької діяльності — фізичної особи), його реальній роботі у своїй галузі. Це можна зробити за до пошуку в Інтернеті; доцільно також порадитися з батьками та за можливості ознайомитися з документами роботодавця.

2) Слід звертати увагу на розмір заробітної плати. Якщо обіцяна заробітна плата суттєво вища за ту, що пропонується за таку роботу в інших місцях, то скоріше за все наявне шахрайство.

3) Не варто погоджуватися на пропозиції «безкоштовного стажування», «випробувального терміну». Відповідно до частини 3 статті 26 Кодексу законів про працю України, випробування при прийомі на роботу неповнолітніх застосовуватися не може.

 4) У разі прийняття на роботу неповнолітніх у віці до 16 років обов’язковою є згода батьків. Інакше такий трудовий договір не матиме юридичної сили.

5) У жодному разі не слід сплачувати кошти роботодавцю за «майбутнє» місце роботи, навчання, товари для реалізації тощо. У більшості випадків такі пропозиції — ознака можливого шахрайства.

6) Співбесіда є важливим етапом при прийнятті на роботу. Слід докладно дізнатися, у чому саме полягатимуть трудові обов’язки. Також необхідно звернути увагу на характер проведення співбесіди. Найкраще, коли вона має індивідуальний характер. Співбесіда у вигляді «лекції» або великий потік кандидатів на працевлаштування може свідчити про шахрайську схему.

7) Згідно із законодавством, роботодавець зобов’язаний укладати трудовий договір із неповнолітніми в письмовій формі. У подальшому слід також наполягати на письмовій формі трудового договору. За його наявності легше захистити свої права.

8) Слід обережно ставитися до посередників на ринку працевлаштування. Саме на цю сферу діяльності припадає найбільша частка шахрайств, пов’язаних із працевлаштуванням.

Пояснення: