Правопис літер що позначають ненаголошені голосні е и о в коренях слів

Объяснение:

Написання слів з ненаголошенними голосними перевіряється наголосом.

Якщо не можна перевірити написання слова за до наголосу, застосовуємо правила:

1. Буква "и" пишеться:

а) у сполученнях -ри-, -ли- між приголосними у відкритих ненаголошених складах:  тривога, величезний, бриніти, стриміти;

б) у суфіксах -ик, -иц(я), -ищ(е), -иськ, -ив(о), -ин-, -инн(я), -ичок-, -ичк-: братик, становище, хлопчик, мереживо, посміховисько, палиця. вуличка.

2. Буква "е" пишеться:

а) у сполученнях -ере-, -еле-: шелест, черевики , ожеледь, очерет

б) якщо е при зміні випадає або чергується з і: травень- травня, серпень - серпня; велетень - велетня

в) у суфіксах -ець, -ень, -тель, -еро, -елезн-, -ен-, - енн-, -еньк-, -есеньк-, -ечок-, -ечк-: восьмеро, кошеня, горлечко, за , батенько, малесенький, подушечка, учитель.

3. Буква "о" пишеться:

а) у звукосполученнях -оро-, -оло-: боротися, дорога, колосся, молотити;

б) у словах: товар, гончар, погано, лопата, монастир, отаман, богатир  борсук, корявий

У деяких словах написання літер не можна перевірити, тоді треба звернутися до орфографічного словника.

Довіряй, але перевіряй – так говорить народне прислів’я. Йдеться про спільне найбільш доцільне ставлення до інших людей. Тобто потрібно в цілому висловлювати певне позитивне відношення, але при цьому не покладатися на інших надмірно.

Довіра є можливість повністю покластися на іншу людину. Коли ви комусь довіряєте, то і перевіряти нічого не потрібно. Саме в цьому справжня суть істинної довіри: ви завжди впевнені в іншій людині, в будь-якій ситуації.

Звичайно, тут мова йде про ідеальний варіант, який не завжди існує в цьому світі. Як правило, люди навіть не особливо можуть довіряти самому собі, не тільки іншим. Багато людей легко змінюють власні погляди і думки, тобто стають іншими.

Найелементарніший приклад ігається у дітей, які говорять про те, якими незалежними і цікавими людьми вони стануть. Дитина, яка хоче стати дорослим, дивиться на чужі негативні якості і думає, як стане зовсім іншою і не такою. Проте, з віком з’являються справи, турботи і яскрава особистість перетворюється в банальність.

Чи могла така дитина довіряти самій собі? Навряд чи. По суті, таким людям потрібно довіряти не собі, а перевіреного досвіду.