, мне надо сравнение и отличие книги черная рада Пантелеимона Кулиша от фильма 2002 года черная рада

Спадщина григорія сковороди дуже різноманітна. він залишив своїм нащадкам, тобто і нам в тому числі, прекрасні ліричні вірші та романси, філософські трактати, глибину змісту яких не досліджено вповні й досі, афоризми, які не втрачають і ніколи не втратять своєї актуальності усі ці твори мають надзвичайну художню і змістову цінність, та не менш мені подобаються байки григорія сковороди. до того, як в україні розпочав свою діяльність григорій сковорода, байки ще до ладу не існувало. маю на увазі, що окремого жанру як такого не було, хоча у світовій літературі ми знаємо байки езопа, сааді та інших. проте прекрасні твори закордонних байкарів не були повністю придатні для українського читача з багатьох причин. по-перше, байка — твір алегоричний, тож алегорія має бути зрозумілою читачеві. якщо уявити собі, що існує певний код, ключ, за яким читач розшифровує закладений у творі підтекст, то для байок таким ключем є, безумовно, народний характер, особливий тип мислення. крім того, одні й ті самі тварини (а в байках, як ми пам'ятаємо, замість людей діють тварини, які й уособлюють людські риси) в різних культурах могли позначати різне. наприклад, змія у нашій традиції — символ підступності, а у східній — символ мудрості. тож нагальна потреба в створенні українських байок була беззаперечною. мені дуже подобається байка г. сковороди "голова і тулуб". у ній письменник порівнює людей, які вихваляються зовнішнім, та тих, хто збагнув неоціненність та важливість внутрішнього світу людини. пихатий тулуб вихваляється перед головою своєю одежею, своїми розмірами і своїм нібито важливим значенням, тоді як голова розуміє (на те вона й що одяг та пиха не роблять людину людиною. як казали давні римляни, борода не створює філософа. тобто зовнішні риси не варто ставити вище за внутрішні, духовні. цікавою видалась мені і байка "жайворонки", схожа за проблематикою. досвідчений жайворонок каже: "не той орел, хто літає, а той, хто легко сідає" про значення титулів (точніше майже повну відсутність того значення) розповідає нам байка "олениця та кабан", у якій кабан став бароном, проте залишився "свинею" — як в прямому, так і в переносному значенні прекрасну філософську ідею сродної праці г. сковорода висловив і у байці "бджола та шершень".