"Кавказ" Тарас Шевченко. Задание 3

1. Кати знущаються над нами, а правда наша п’яна спить!

2. Встане правда! Встане воля!

3. Борітеся – поборете!

4. Якби ви з нами подружились – багато б дечому навчились

5. Од молдаванина до фінна на всіх язиках все мовчить, бо – благоденствує!

6. Не вмирає душа наша, Не вмирає воля

7. За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі

8. Розбиває та не вип'є живущої крові...

9. Ви любите на братові шкуру, а не душу.

10. Всьому навчим! Тільки-дайте

Свої сині гори

Остатнії… бо вже взяли

І поле і море.

11. Ми християни: храми, школи,

Усе добро, сам бог у нас!

12.За кого ж ти розіп’явся,

Христе, сине божий?

Ось і продзвенів останній дзвінок. настали довгоочікувані канікули. на канікулах всі кудись їдуть відпочивати. і я також поїхав у село до дідуся з бабусею.одного чудового ранку дідусь взяв мене косити траву біля лісу. з собою ми взяли глечик молока і скибку хліба. ще було дуже рано і на траві виблискували краплинки роси. дідусь косив траву, а я спостерігав як вона рівними рядочками лягає на землю. раптом дідусь зупинився і покликав мене до себе. він поклав косу,  розгорнув руками траву перед собою і я побачив маленьких зайченят.їх було шестеро. та раптом вони почали розбігатися в різні боки. я зловив одного зайченятка, потім другого і запитав в дідуся: «можна я візьму їх додому? ». але дідусь сказав мені , що їхній дім – це ліс. вони не зможуть жити в неволі. а ще він мені повідомив, що від них може відмовитися мати, тому що я взяв їх у руки. я ніжно поклав зайченят на місце. дідусь оминув заячу домівку і продовжував косити траву. я здалеку спостерігав за маленькими зайченятами і чекав, що з’явиться їхня мати. але вона так і не з’явилася. коли ми повернулися додому, я продовжував думати про зайченят.наступного ранку дідусь знову пішов косити і коли він повернувся, то повідомив мені радісну звістку. мати зайченяток була коло них і годувала своїх діточок. я був дуже задоволений, що все так чудово закінчилося.