Змист поняття дон кихот

тут 2 части  В одному селі Ламанчі жив один чоловік. Йому було близько 50 років, а зовнішній вигляд у нього був дуже немічним. У нього майже нічого не було, і звали його чи то Кохана, чи то Кесада, та це й не має значення, адже головне, що себе він кличе Дон Кіхот і вважає лицарем. А все тому що він багато прочитав книжок про лицарів, і на цьому грунті почав сходити з розуму.Одного разу він вирішив подорожувати. Він вибрав собі даму серця, так як читав про це. Нею стала якась Дульсінея Табосьска, але насправді її звали Альдонса Лоренса.Згодом, він відправився в дорогу. Через якийсь час він втомився і вирішив переночувати в замку. Та насправді це був лише заїжджий двір. Дон Кіхот дуже смішно розмовляв, уявляючи себе лицарем і ні в яку не хотів знімати шолом, хоч він і заважав йому. А ще Дон Кіхот попросив господаря заїжджого двору посвятити його в лицарі, але перед цим він був зобов’язаний зробити ритуал. Однак після того, як один погонич з заїжджого двору доторкнувся до обладунків уявного лицаря і Дон Кіхот його вдарив, господар заїжджого двору поспішив посвятити його в лицарі. Дон Кіхот пішов у бік будинку, так як хотів взяти грошей і сорочки – це йому порадив господар двору. Поки Дон Кіхот подорожував, священик і цирульник спалили його книги про лицарів. А Дон Кіхот тим часом пропонує хліборобу Санчо Пансі стати його зброєносцем, і хлопець погоджується. Увечері вони виїхали з села, дорогою вони побачили вітряні млини. Дон Кіхот подумав, що це велетні й став з ними боротися, але вони перемогли.

Евгений иванович носов рассказ "живое пламя".  анализ этого произведения по плану: 1. тема рассказа2. основная мысль3. главные герои4. художественные образы в рассказе5. композиция (построение)6. смысл названия                                                                                                                                                                                                            "живое пламя" - замечательный рассказ е.и.носова. в нём писатель рассказывает  о том, как в разговоре постояльца и его квартирной хозяйки ольги петровны выясняется, почему на клумбе она не любит высевать красные маки.  автор   показывает нам, как меняется отношение к этим цветам у ольги петровны, когда она решила оставить три ростка красного мака, которые выросли тому, что постоялец все-таки бросил семена этих цветов на клумбу. рассказ небольшой по содержанию, в нем всего два героя. это ольга петровна, которая потеряла своего единственного сына, летчика, в годы великой отечественной войны, и приезжий, которому она сдала комнату. с настоящим художественным мастерством носов создает образ клумбы, который которую ольга петровна ежегодно засевает различными цветами. описывая их, носов использует различные выразительные средства языка: эпитеты "скромные ночные маттиолы с нежно-горьковатым ароматом",анютины глазки с пурпурно-бархатными    шляпками парижских красавиц", сравнение   маков с зажженными факелами. дополняет картину метафора "маки слепили своей озорной, обжигающей ,  стоит только прикоснуться - сразу опалят! " носов не случайно назвал свой рассказ "живое пламя",   потому что маки, которые теперь ольга петровна тоже стала высевать на клумбе, напоминали большой костер: "одни осыпались, роняя на землю лепестки, точно искры, другие только раскрывали свои огненные языки". и ольга петровна поняла, что мак   по своей жизни напоминает ей жизнь ее сына, которая "без оглядки, в полную силу прожита".